ЛОРАТАДИН

Група/призначення:

Блокатори Н1-рецепторів другого покоління, тривалодіючий протиалергічний препарат, вибірково блокуючий периферичні гістамінові Н₁-рецептори. Має протиалергічну, антиексудативну, протисвербіжну дію. Зменшує проникність капілярів, знімає спазм гладкої мускулатури, запобігає розвитку набряку тканин.

Альтернативні назви / синоніми: кларитин.

Діюча речовина: лоратадин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини – дані, отримані від експериментальних тварин, припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

На основі експериментальних даних на тваринах та повідомлень про застосування у людини малоймовірним видається підвищення ризику несприятливого результату вагітності. Тим більше, що всі антигістамінні препарати не вважаються великими тератогенами для людини. Якщо при вагітності потрібно призначити пероральний антигістамінний препарат, то перевагу слід віддати препаратам першого покоління, таким як хлорфенірамін або тріпеленамін. Незважаючи на теоретичні припущення, малоймовірно, що вживання лоратадину при лактації може зашкодити дитині.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення лоратадину вагітним щурам та кролям не продемонструвало зростання вроджених вад при дозі до 96 мг/кг/день, згідно з інструкцією до препарату. Ця доза в 75 та 150 разів перевищує рекомендовану для людини (у цих двох видів тварин, з врахуванням площі поверхні тіла). Щодо фертильності щурів: у самців знижувалась при дозі 64 мг/кг/день і не змінювалась при дозі 24 мг/кг/день; у самок не виявлено змін. В інструкції також зазначається, що лікування вагітних щурів дозою до 24 мг/кг/день на метилцелюлозі (в 26 разів перевищує дозу людини) не призводило до негативного впливу на розвиток ембріонів, включаючи оцінку сексуального розвитку, оскільки треба було прояснити дані попередніх повідомлень, які вказували на зростання частоти гіпоспадії під впливом лоратадину. Подальше дослідження на мишах з використанням сиропу лоратадину в менших дозах показало зростання частоти гіпоспадії. Виробник пояснює таке явище можливою видоспеціфічністю дії препарату.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Питання можливої залежності розвитку гіпоспадії від пренатального вживання лоратадину розглядалося в 4-х епідеміологічних дослідженнях. За даними шведського дослідження частота гіпоспадії вдвічі перевищила загальнопопуляційний рівень в групі, де приймався лоратадин. Це дослідження мало ряд конструктивних обмежень, зокрема відсутність інформації про сімейний анамнез стосовно гіпоспадії. Наступне проспективне дослідження виявило 142 жінок, які приймали лоратадин при вагітності. Серед 5 дітей з великими вадами розвитку, що народилися у цих жінок, жодна не мала гіпоспадію.

У 2004 році оприлюднено інформацію Національного проекту попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) щодо дослідження 563 хлопчиків з гіпоспадією та контрольної групи з 1444 дівчаток. Вживання лоратадину було виявлено тільки у 1,7% обстежених, також не було виявлено залежності між вживанням антигістамінних препаратів та гіпоспадією. Подальший аналіз цієї бази даних на предмет можливої асоціації між вживанням лоратадину і розвитком гіпоспадії не знайшов підтвердження.

Проводилась експертиза випадків гіпоспадії у данських реєстрах вроджених вад з аналізом призначення медикаментів в кожному випадку в узгодженні з контрольною групою. Цей аналіз не виявив значущий зв’язок між вживанням вагітною лоратадину та гіпоспадією у новонародженого.

Інформаційна тератологічна служба повідомила про результати вагітностей у 210 жінок, які приймали лоратадин, 163 з яких вживали препарат у І триместрі. У 4-х дітей виявлено наступні вроджені вади розвитку: синдром Туретта*, лицеву гемангіому, неопущені яєчка з дефектом міжшлуночкової перетинки, дефект міжшлуночкової перетинки. Переривання вагітності мало місце у 11,4%. Цей показник перевищував аналогічний в контрольній групі жінок, які приймали інші антигістамінні препарати, що можна пояснити старшим віком та ранньою реєстрацією при вагітності лоратадинової групи. Англійське дослідження повідомляє про 16 вагітностей пов’язаних з вживанням лоратадину в І триместрі. Всі вони закінчилися народженням здорових дітей.

У 1996 році ФДА (FDA) отримала 6 повідомлень про наступні вроджені вади розвитку: 2 випадки розщілини піднебіння, по одному випадку мікротії та мікрофтальмії одночасно, глухоти, дисплазії трикуспідального клапана, діафрагмальної кили. Ці дані недозволили знайти зв’язок між вживанням лоратадину і цими вадами.

Застосування препарату під час вигодовування:

При призначенні лоратадину в період лактації було відмічено, що концентрація його в молоці така, як в плазмі матері. Активний метаболіт лоратадину дескарбоетоксилоратидин також виявляється в молоці аналогічно до лоратадину. Встановлено, що малюк перебуваючи на грудному годуванні отримує 0,46% материнської дози лоратадину. Проводилось опитування жінок, які лікували лоратадином сезонну алергію або застуду і в цей час годували дітей грудним молоком. 22,6% опитаних мам відмітили у немовлят дратівливість, сонливість або зменшення періоду сну. Ці явища не стали приводом для мам звернутися до лікаря. В іншому дослідженні прийому антигістамінних препаратів при лактації, проведеному цією ж командою, виявлено незначні побічні реакції в 9,4%, які не потребували медичної допомоги. В 6 з 8 повідомлень таким побічним ефектами була дратівливість дитини.

Враховуючи антихолінергічну дію можна теоретично припустити, що антигістамінні препарати знижують продукцію грудного молока. Якщо такий ефект буде підтверджено практичними даними, то слід буде рекомендувати припинити лікування, щоб зберегти грудне вигодовування (поки що підтвердження цьому немає).

Американська академія педіатрії відносить лоратадин до препаратів, які сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 24.06.2015 р.
Оновлено 09.09.2015 р.