НАФАЗОЛІН

Група/призначення: симпатоміметик.

Це альфа-2 адренергічний агоніст, який використовується в назальних та офтальмологічних деконгестантах (препарати, що викликають звуження судин слизової).

В США назальний нафазолін вилучений з ринку.

Альтернативні назви / синоніми:

Нафтизин, санорин; антазолін. Комбінований препарат антазолін-нафазолін.

Антазолін (аритмін, антастан) – антигістамінний препарат, похідне етилендіаміну. Індійське дослідження, інформація про яке доступна тільки в абстракті, зазначило, що антазоліну гідрохлорид в дозі 10 мг/кг, введений інтраперитонеально щурам істотно подовжував естральний цикл. Такий шлях введення не застосовується у людини.

Діюча речовина: нафазолін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання нафазоліну офтальмологічного розчину при вагітності у людини. Малоймовірно, що короткотривале використання призводить до клінічно істотних системних концентрацій. Таким чином, випадкове/нерегулярне застосування нафазоліну не представлятиме ризику для ембріону/плода.

Для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції (при вагітності та лактації) рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В експериментальних тварин нафазолін призводив до звуження мезентеріальних судин. Досліджень з оцінки карциногенності, мутагенності не проводилось.

Інформація щодо впливу на плід:

In vitro нафазолін звужував артерії матки людини.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) повідомив про відсутність асоціації між використанням нафазоліну при вагітності та несприятливими ефектами.

Повідомлення 1995 року описало новонародженого з ціанозом, гіпертензією, ішемією ніг, мама якого використовувала назальний спрей нафазоліну неодноразово протягом вагітності. Бразильські клініцисти виявили 2 випадки передчасного закриття фетальної артеріальної протоки при постійному застосуванні назального деконгестанту з вмістом нафазоліну. З припиненням використання препарату відзначили нормалізацію фетальної кардіограми, обидві вагітності закінчились не ускладненими пологами без тривалих наслідків у новонароджених. У дітей 3061 жінки з впливом в І триместрі вагітності очних крапель антазолін-нафазолін не виявлено вроджених вад розвитку.

Невідомо, чи клінічно значима кількість нафазоліну проникає через плаценту у людини, молекулярна вага такий трансфер припускає, але системна концентрація після офтальмологічного застосування має бути низькою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання нафазоліну офтальмологічного при лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає проникнення його до грудного молока, але невідомо, яка кількість потрапляє до системної циркуляції, ймовірно, незначна.

Випадкове/нерегулярне використання нафазоліну при грудному вигодовуванні видається сумісним, але часте використання може призвести до певної концентрації в кислому молоці.

Рекомендовано використовували вищеописану маніпуляцію (для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 09.01.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.01.2020 р.