ДИГІТАЛІС

Група/призначення:

Серцеві глікозиди, глікозиди наперстянки.

Серцеві глікозиди – це група лікарських засобів рослинного походження, що мають вплив на серцево-судинну систему.

Дигоксин та дигітоксин – це глікозиди наперстянки, які використовуються для лікування серцевої недостатності та деяких видів аритмії. Дигоксин вводили безпосередньо плоду, щоб викликати загибель перед перериванням вагітності. Торговою маркою дигоксину є ланоксин, дигіталісу – крістодігін, пуродігін. Хоча деякі повідомлення припустили, що препарат флекаїнід є більш ефективним, успішне використання серцевих глікозидів у лікуванні аритмій у матері та в плода і незрозумілої водянки плода описані рядом досліджень.

Альтернативні назви / синоніми:

Крістодігін, дигітоксин, дигоксин, ланоксин, пуродігін.

Діюча речовина:

Глікозиди різних видів наперстянки.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про зв’язок дигіталісу або інших серцевих глікозидів з вродженими вадами розвитку. Дані від експериментальних тварин не продемонстрували тератогенних ефектів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічні дослідження у щурів та кролів не продемонстрували підвищення частоти вроджених вад від дигоксину.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Після призначення дигоксину і дигітоксину спостерігали швидкий пасаж до плода. Одна група дослідників виявила, що кількість дигітоксину, визначена у плода, залежала від тривалості гестації. Наприкінці І триместру тільки 0,05-0,10% введеної дози виявили у 3 плодів. На частку метаболітів дигітоксину припадало 0,18-0,33%. На 34 тижні вагітності відновлення дигітоксину становило 0,85%, а метаболіту – 3,49% в одного плода. Середня концентрація дигоксину в пуповині згідно з 3 повідомленнями становила 50%, 81% та 83% від показника в сироватці матері. Найвищу концентрацію дигоксину в другій половині вагітності виявили у серці плода. Серце плода має лише обмежену здатність зв’язувати дигоксин в першій половині вагітності. У тварин навколоплідні води виступають резервуаром дигоксину, проте відсутні дані про подібні явища у людини після тривалого лікування.

Лікування 142 вагітних в І триместрі не асоціювалось з підвищенням частоти вроджених аномалій, як і використання глікозидів протягом вагітності у 24 випадках. Перед пологами може виникати необхідність у збільшенні підтримуючої дози для досягнення терапевтичних концентрацій, що потребує регулярного моніторингу на пізніх термінах вагітності.

Доступні повідомлення про фармакокінетику дигоксину у вагітних. Препарат призначається за показами як з боку матері, так і плода (таких як застійна серцева недостатність та суправентрикулярна тахіаритмія) на всіх термінах вагітності без шкоди для плода. Безпосереднє введення плодам періодично внутрішньом’язово використовується для лікування суправентрикулярної тахікардії у випадках невдачі контролю аритмії при лікуванні матері (непряма терапія).

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 34 новонароджених з впливом дигоксину в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 1 (2,9%) велику вроджену ваду при жодній очікуваній. Хоча кількість випадків замала, ці дані підтримують попередні щодо відсутності асоціації між препаратом та вродженими вадами розвитку.

Повідомляється про токсичний вплив на плід, який закінчився фатально в результаті передозування матір’ю. Жінка на 8 місяці вагітності прийняла 8,9 мг дигітоксину одноразово. Через 4 дні наступили пологи (на 30 тижні). В новонародженого спостерігали дигіталісні серцеві ефекти аж до смерті у віці 3 днів від пролонгованої внутрішньоутробної аноксії. Аутопсія виявила геморагічний інфаркт нирок, дегенерацію нейронів мосту, довгастого мозку, зубчастого ядра, спинного мозку, що було інтерпретовано як внутрішньоутробна аноксія від тривалої брадикардії плода і причина смерті.

У 22 пацієнток на фоні лікування дигіталісом спонтанні пологи наступили на 1 тиждень раніше, аніж у 64 жінок відповідної контрольної групи. Перший період пологів у жінок основної групи тривав приблизно 4,3 години проти 8 годин в контрольній групі. На противагу цьому, інші дослідники не виявили впливу на тривалість вагітності чи пологів у 122 жінок з серцево-судинними захворюваннями.

Застосування препарату під час вигодовування:

Дигоксин проникає до грудного молока. Інформація відносно інших серцевих глікозидів відсутня. Якщо концентрація в плазмі матері стійка, до немовляти проникає 2-4% скорегованої на вагу материнської добової дози. Співвідношення молоко : плазма коливається в межах 0,6 – 0,9. Хоча ця кількість видається високою, вона представляє дуже малу кількість дигоксину завдяки істотному зв’язуванню з білками плазми матері. Ця кількість нижча від звичайної терапевтичної дози для новонародженого. Відсутня інформація про несприятливі наслідки у немовлят на грудному вигодовуванні.

У 2001 році американська академія педіатрії та робоча група ВООЗ класифікують дигоксин як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 06.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.08.2019 р.