ЛЕВОЦЕТИРИЗИН

Група/призначення:

Антигістамінний препарат ІІ покоління, селективний Н1-блокатор. Це енантіомер* цетиризину (антигістамінний препарат).

Альтернативні назви / синоніми: алерон, L-цет.

Діюча речовина: левоцетиризин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

 Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних, отриманих від експериментальних тварин не очікується зростання частоти вроджених вад при вживанні левоцетиризину при вагітності. Досвід застосування у людини відсутній. Антигістамінні препарати в цілому не вважаються тератогенними. При вагітності слід призначати антигістамінні препарати І покоління, такі як хлорфенірамін та дифенгідрамін.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів та кролів при введенні доз левоцетиризину, які у 300-400 разів перевищують рекомендовану для людини не відзначали зростання частоти несприятливих результатів вагітностей.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

Невідомо, чи левоцетиризин проникає до плаценти, але молекулярна вага препарату, мінімальний метаболізм (<14%), довгий період напіввиведення (8-9 годин) це припускає. Проте високий рівень зв’язування з білками (91-92%)  обмежує кількість левоцетиризину, що проникає до плаценти.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи левоцетиризин проникає в грудне молоко, але його молекулярна вага, мінімальний метаболізм (<14%), довгий період напіввиведення (8-9 годин) це припускає. Проте високий рівень зв’язування з білками (91-92%)  обмежує кількість, що проникає до немовляти.

Інші антигістамінні препарати визнані американською академією педіатрії сумісними з грудним вигодовуванням. Ймовірно, левоцетиризин також не протипоказаний в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.