Назва англійською мовою: Alomide.

Група/призначення:

Стабілізатор мембран тучних клітин (протиалергічний препарат місцевої дії (офтальмологічний), який запобігає виділенню гістаміну).

Альтернативні назви / синоніми: лодоксамід офтальмологічний.

Діюча речовина: лодоксамід.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Пероральні дози, які у 5000 разів перевищували рекомендовану для людини, не призводили до токсичного впливу на розвиток. Довготривалі дослідження з пероральними дозами у щурів не продемонстрували карциногенності. Також не спостерігали мутагенності чи порушень фертильності

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат доступний у вигляді очних крапель (0,1% розчин).

Покази: весняний катар (весняний кератокон’юнктивіт, весняний кон’юнктивіт та весняний кератит).

Здоровим дорослим волонтерам призначали по 1 краплі препарату чотири рази на день протягом 10 днів, що не призводило до виявлення препарату в плазмі крові (рівень детекції становить 2,5 нг/мл).

Невідомо, чи лодоксамід проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага могла би такий трансфер припускати, але відсутність  визначувального рівня у плазмі свідчить про дуже незначний або взагалі відсутній вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання аломіду офтальмологічного в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає екскрецію до грудного молока, але відсутність  визначувального рівня у плазмі свідчить про дуже незначний або взагалі відсутній вплив на немовля на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lodoxamide ophthalmic (Alomide) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lodoxamide – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 16.06.2026 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2026 р.

Назва англійською мовою:  Lixisenatide.

Група/призначення: протидіабетичний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: адліксин, ліксумія, ліксісенатид.

Комбіновані препарати: соліква (інсулін гларгін + ліксисенатид).

Діюча речовина: ліксисенатид.

Ліксисенатид є агоністом рецептора глюкагоноподібного пептиду-1(GLP-1), який збільшує глюкозозалежне вивільнення інсуліну. Він показаний як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю при діабеті 2 типу.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів та кролів. Щурам вводили підшкірно в період органогенезу двічі на день дози, які призводили до системного впливу на рівні отримуваного при використанні клінічних доз у людини, виходячи з AUC (AUC – це фармакокінетичний параметр, який характеризує сумарну концентрацію лікарського препарату в плазмі крові протягом всього часу спостереження; це абревіатура від англ. Area Under the Curve (площа під кривою). У плодів виявляли затримку росту на структурні вади (дефекти закриття вісцеральних оболонок/органів (діафрагмальна кила, дефекти передньої черевної стінки), мікрофтальм, двобічний анофтальм). Також відзначали токсичний вплив на організм матерів (зниження ваги, споживання їжі та моторної активності). На фоні доз, які у 200 разів перевищували попередню, спостерігали скелетні дефекти та підвищення частоти загибелі дитинчат. У кролів підшкірне введення препарату двічі на добу в період органогенезу дозами, які у 6 разів перевищували вплив в порівнянні з отримуваним у людини, спостерігали множинні вісцеральні та скелетні дефекти, включно з вищезгаданими дефектами закриття вісцеральних оболонок/органів. На відміну від цього повідомлення, інше дослідження у кролів не ідентифікувало залежних від препарату вад розвитку при використанні дози, яка призводила до впливу в 9 разів вищого, ніж у людини. Материнська токсичність не згадувалась.

Дослідження карциногенності проводились у мишей і щурів. У мишей чоловічої статі відзначали С-клітинні аденоми щитовидної залози. У щурів спостерігали С-клітинні аденоми і С-клітинні карциноми щитоподібної залози.

Різні дослідження не зафіксували мутагенних чи кластогенних наслідків.

Інформація щодо впливу на плід:

Вважається, що ліксисенатид метаболізується шляхом протеолітичної деградації. Середній період напіввиведення становить приблизно 3 години, відсутня інформація про зв’язування з білками плазми.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту. Молекулярна вага не припускає трансферу принаймні на ранніх термінах вагітності, це може відбуватись на більш пізньому терміні.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ліксисенатиду в період вагітності. Молекулярна вага препарату не припускає проникнення до грудного молока.

Однак, невелика кількість багатьох високомолекулярних сполук виділяється з молоком протягом перших кількох днів після народження. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні, якщо це взагалі відбувається, невідомий.

У щурів до молока приникає невелика кількість препарату та його метаболітів – 9,4%, а кількість незміненого препарату у шлунковому вмісті дитинчат становила 0,01%.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lixisenatide (Adlyxin) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lixisenatide – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 15.06.2026 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.06.2026 р.

Назва англійською мовою: Lisdexamfetamine.

Група/призначення: центральний стимулятор.

Альтернативні назви / синоніми: Vyvanse (Вівіанс), Elvanse (Елванс), Tyvense (Тівенс).

Діюча речовина: лісдексамфетаміну димезилат.

Рекомендації при вагітності: припускається ризик, не рекомендовано.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  потенційно токсичний.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Дози, які у 4 та 27 разів відповідно у щурів та кролів перевищували рекомендовану для людини дозу 70 мг/день з підліткового віку, виходячи з площі поверхні тіла і призначались в період органогенезу не призводили до порушень ембріо-фетального розвитку. Дослідження з використанням амфетаміну d- до l- енантіомерів у співвідношенні 3:1 у щурів у дозах на рівні 0,8; 2 та 4 від максимальної рекомендованої для людини дози продемонстрували гіперактивність і зниження набору ваги у матерів. Середня та високі дози спричиняли затримку ваги дитинчат і затримку маркерів  розвитку (сепарація крайньої плоті і відкриття піхви). При високій дозі: на 22-й день відзначали гіперактивність дитинчат, а надалі зниження фертильності (зменшення числа потомства).

Ряд досліджень у тварин з амфетаміном при використанні аналогічних доз продемонстрували, що пренатальний або ранній постнатальний вплив може призводити до довготривалих нейрохімічних або поведінкових змін (проблеми із навчанням, запам’ятовуванням, локомоторним розвитком, зміни сексуальної функції).

Досліджень карциногенності з лісдексамфетаміном не проводилось, але при використанні dl-амфетаміну не було виявлено ознак  карциногенності. Дослідження мутагенності та кластогенності продемонстрували негативний результат. Амфетамін (співвідношення енантіомерів d- до l- (3:1) не чинив несприятливого впливу на фертильність і ранній ембріональний розвиток у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристика препарату: середній період напіввиведення з плазми становить менше 1 години, а декстроамфетаміну – біля 12 годин.

Невідомо, чи лісдексамфетамін проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та швидкий метаболізм до дексамфетаміну припускають такий трансфер.

Детальна інформація у статті амфетамін.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання лісдексамфетаміну в період лактації у людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lisdexamfetamine Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lisdexamfetamine – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 21.04.2026 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кпндидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.04.2026 р.

Назва англійською мовою: Linezolid.

Група/призначення:  протимікробні препарати для системного застосування.

Альтернативні назви / синоніми: лінелід, зівокс.

Діюча речовина: лінезолід.

Рекомендації при вагітності: сумісний якщо це необхідно, в цьому випадку користь для матері перевищує ризик для ембріону/плода.

Рекомендації при лактації:  обмежені дані – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження не продемонстрували тератогенності у мишей, щурів, кролів. Було використано наступні дози: у 6,5 разів вища від рекомендованої для людини, виходячи з AUC (AUC – це фармакокінетичний параметр, який характеризує сумарну концентрацію лікарського препарату в плазмі крові протягом всього часу спостереження; це абревіатура від англ. Area Under the Curve (площа під кривою) – мишам, на рівні рекомендованої для людини – щурам, на рівні 0,06 від рекомендованої для людини – кролям. У мишей на фоні токсичних для матері доз відзначали токсичність у ембріонів і плодів (загибель, включно всього посліду, зниження ваги плодів, підвищення частоти зрощення реберних хрящів).

У щурів на фоні дози 0,22 та на рівні рекомендованої для людини спостерігали зменшення ваги плодів та затримку осифікації грудини, вища з цих доз була токсичною для матерів. Якщо таку дозу вводили протягом вагітності та лактації виживання плодів знижувалось в період 1-4 днів після пологів, крім того в дорослому віці дитинчата, які вижили демонстрували зниження фертильності у вигляді преімплантаційних втрат. У кролів використані дози були токсичними для материнського організму.

Досліджень карциногенності не проводщилось, мутагенності не виявлено. У самців щурів відзначали зворотні порушення фертильності (порушення сперматогенезу) та репродуктивної поведінки. Уражені сперматиди містили аномально сформовані та орієнтовані мітохондрії, які були нежиттєздатними; також спостерігалась гіпертрофія епітеліальних клітин та гіперплазія придатка яєчка. Таких змін не виявляли у собак. Вплив на молодих самців щурів призвів до незначного зниження фертильності протягом більшої частини періоду статевого розвитку у вже статевозрілих тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Невідомо, чи лінезолід проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає.

У 2010 році описали випадок використання лінезоліду у 21-річної жінки у терміні 14 тижнів вагітності. Жінці діагностували позалікарняну некротичну пневмонію, спричинену метицилін-резистентним золотистим стафілококом. Протягом 2 днів її лікували амоксициліном та кларитроміцином – без покращення. Надалі призначено 4-тижневий курс лінезоліду в дозі 600 мг двічі на день та рифампін в дозі 300 мг що 8 годин. На 40 тижні народилась здорова дитина.

Застосування препарату під час вигодовування:       

Лінезолід проникає до грудного молока.

Доступна інформація про наступні випадки:

• 32-річна жінка, призупинивши грудне вигодовування, приймала дінезолід перорально в дозі 600 мг. Було зібрано 10 зразків молока за 24 години. Пік концентрації зафіксовано через 2 години після прийому – 12,36 мкг/мл.
• 30-річна жінка в період лактації почала приймати лінезолід в дозі 600 мг двічі на день протягом 14 днів для лікування маститу, спиричиненого метицилін-резистентним золотистим стафілококом через 5 тижнів і 5 днів після пологів. Зразки молока відбирали протягом 12 годин в перший та 14-й день лікування. Рівень лінезоліду становив 0-9,75 мкг/мл в перший день та 8,31-18,73 мкг/мл на 14-й день лікування. За підрахунками доза для немовляти становить 1,84 мг/кг/день (грудне вигодовування було призупинене)
• Здоровій 32-річній жінці в період лактації призначили одноразову дозу лінезоліду 600 мг перорально. Грудне вигодовування на період даного дослідження призупинили. Зразки молока відбирали на 1, 1.5, 2, 2.5, 3, 4.5, 6.5, 7.5, 12 та 24 годинах після отримання дози. Пік концентрації на рівні 12 мкг/мл зареєстрували на 2-й годині після дози, проте лінезолід виявлявся у всіх зразках протягом 24 годин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Linezolid Pregnancy and Breastfeeding Warnings.  Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Linezolid – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 02.03.2026 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кпндидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.03.2026 р.

Назва англійською мовою:  Linaclotide.

Група/призначення: проносний засіб.

Альтернативні назви / синоніми: констелла, linzess.

Діюча речовина: лінаклотид.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:
Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів, кролів, мишей. У кролів та щурів пероральні дози до 1000000 та 40000 мкг/кг/день відповідно в період органогенезу не спричиняли токсичного впливу на організм матері та не порушували розвиток ембріону/плоду. У мишей аналогічна доза, призначена від періоду органогенезу і протягом лактації не спричиняла порушень розвитку, росту, здатності до навчання, запам’ятовування, неплідності. У мишей дози 40000 мкг/кг/день викликали виражену токсичність у матерів, включно з летальністю, зменшенням вагітної матки та ваги плоду, впливали на морфологію плоду. Доза 5000 мкг/кг/день у мишей не мала наслідків.

Дворічне дослідження у щурів і мишей не виявило карциногенності. Також не виявлено мутагенності і негативного впливу на фертильність і репродуктивну функцію у самок і самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Лінаклотид, який є агоністом гуанілатциклази-С, та його активний метаболіт діють локально на поверхні просвіту кишкового епітелію. Вихідним препаратом є пептид, що складається з 14 амінокислот. Лінаклотид показаний дорослим для лікування синдрому подразненого кишківника із закрепом та хронічного ідіопатичного закрепу. Як лінаклотид, так і його активний метаболіт мінімально абсорбуються, а концентрації у плазмі нижчі за межу кількісного визначення.

Невідомо, чи препарат та його активний метаболіт проникає через плаценту у людини.  Молекулярна вага лінаклотиду та відсутність кількісно визначуваних у плазмі концентрацій цих сполук не припускає впливу на ембріон/плід.

Проте обидві ці сполуки протеолітично розкладаються в просвіті кишківника до менших пептидів та природних амінокислот, які можуть абсорбуватися та проникати через плаценту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання лінаклотиду в період лактації у людини. Молекулярна вага та відсутність кількісно визначуваних у плазмі концентрацій основної сполуки та активного метаболіту свідчить про малу ймовірність екскреції до грудного молока. Проте обидві ці сполуки протеолітично розкладаються в просвіті кишечника до менших пептидів та природних амінокислот, які можуть абсорбуватися та проникати до грудного молока.

Даний препарат видається сумісним з грудним вигодовуванням. Якщо жінка приймає лінаклотид в період грудного вигодовування, то малюка слід моніторувати на предмет побічних реакцій, які спостерігають у дорослих у випадку такого лікування, а саме: діарея, біль в черевній порожнині, метеоризм.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Linaclotide (Linzess) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Linaclotide – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 10.12.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кпндидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.12.2025 р.

Назва англійською мовою: Levoleucovorin.

Група/призначення:

Цитопротектор, засіб, що застосовується для усунення токсичних ефектів протипухлинної терапії.

Альтернативні назви / синоніми: Fusilev.

Діюча речовина: леволейковорин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не проводилось репродуктивних досліджень, а також досліджень карциногенності, мутагенності, впливу на фертильність

Інформація щодо впливу на плід:

Внутрішньовенно введений леволейковорин є активним метаболітом фолієвої кислоти. Призначається після терапії високими дозами метотрексату у випадку остеосаркоми та в комбінації з хіміотерапією фторурацилом для паліативного лікування поширеного метастатичного колоректального раку. Також  показаний для усунення токсичності метотрексату та при передозуванні антагоністами фолієвої кислоти.

Характеристика: один активний метаболіт, відсутня інформація про рівень зв’язування з білками, період напіввиведення приблизно 5-7 годин (для основної сполуки і метаболіту). Іншим препаратом цієї групи є лейковорин.

Невідомо, чи леволейковорин або його активний метаболіт проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання леволейковорину в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає екскрецію до грудного молока. Проте виходячи з показань грудне вигодовування є малоймовірним в період лікування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Levoleucovorin Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.

Адаптовано 24.11.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кпндидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 24.11.2025 р.

Назва англійською мовою: Levofloxacin.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, оптичний ізомер офлоксацину.

Альтернативні назви / синоніми: левахін.

Діюча речовина: левофлоксацин.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний (розглядати використання тільки за відсутності альтернатив).

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Призначення вагітним щурам пероральних та внутрішньовенних доз, які у 9,4 та 1,1 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини відповідно не продемонструвало тератогенних наслідків.  Однак зазначена вище пероральна доза спричиняла зниження ваги та підвищення смертності плодів.

У щурів не спостерігали карциногенних ефектів. Результати дослідження мутагенності були як позитивними, так і негативними. Також у щурів не виявлено впливу на фертильність чи репродуктивну поведінку.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики препарату: обмежений метаболізм, рівень зв’язування з білками плазми 24-38%, період напіввиведення приблизно 6-8 годин.

В дослідженні 2005 року визначали кількість трьох фторхінолонів (ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин), яка проникає через перфузовану плаценту людини. Всі ці препарати проникали через плаценту у невеликій кількості: 3,2%, 3,7%, 3,9% відповідно. Такий трансфер відповідає молекулярній вазі левофлоксацину. Очікується трансфер in vivo, враховуючи низький метаболізм, рівень зв’язування з білками плазми та відносно довгий період напіввиведення.

Дослідження 2010 року охопило 12 жінок перед кесарським розтином. Жінкам вводили внутрішньовенно левофлоксацин в дозі 500 мг протягом 60 хвилин. Швидкість трансплацентарного пасажу розраховували  як відсоток концентрації препарату у венозній крові плода до концентрації в крові матері і вона становила близько 67%, а розрахунок  відсотку концентрації препарату у артеріальній крові плода до концентрації у венозній крові плода склав близько 84%. У другому дослідженні вимірювали концентрацію левофлоксацину в амніотичній рідині у 10 жінок, які отримали пероральну дозу 500 мг приблизно за 2 години до амніоцентезу, між 16 і 20 тижнями гестації. Середні концентрації левофлоксацину в крові матері та амніотичній рідині становили 3,95 мкг/мл та 0,60 мкг/мл, що відповідає швидкості проходження до амніотичної рідини на рівні 16%.

У проспективному дослідженні від Європейської мережі тератологічних інформаційних служб (ENTIS, 1996)  повідомляється про 549 вагітностей з впливом фторхінолонів (0 – левофлоксацину; 93 – офлоксацину). Крім цього додано інформацію про інші 116 проспективних та 25 ретроспективних випадків впливу антибактеріальних препаратів під час вагітності. Серед 666 випадків з відомим результатом у 32-х ембріонів/плодів/новонароджених діагностували вроджені вади, що становить 4,8%. Аналіз 25 ретроспективно повідомлених випадків немовлят з вродженими вадами, які зазнали пренатального впливу фторхінолонів не ідентифікував спеціифічних патернів вроджених вад. Висновки від авторів дослідження: 1) прийом фторхінолонів вагітною не є показом до переривання вагітності, але препарати цього класу все ще слід вважати протипоказаними вагітним; 2) в цьому дослідженні не розглядали вплив даних препаратів на хрящову тканину, тому визнають потребу у наступних дослідженнях; 3) в наступних дослідженнях пропонують звернути увагу на вади передньої черевної стінки, сечостатевої системи та редукційні дефекти кінцівок (виходячи з власних та раніше опублікованих даних).

Застосування препарату під час вигодовування:

Левофлоксацин проникає до грудного молока.

Приклад: жінка в період лактації отримувала левофлоксацин в дозі 500 мг/день протягом 23 днів після пологів. Визначали концентрацію препарату у зразках молока, пік концентрації на рівні 8,2 мкг/мл зафіксували через 5 годин після дози, мінімальний рівень виявляли через 65 годин після останньої дози. Дане немовля не знаходилось на грудному вигодовуванні, а загалом наслідки такого впливу невідомі.

Інші фторхінолони американською академією педіатрії у 2001 визнані сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Levofloxacin Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Levofloxacin – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 24.11.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 24.11.2025 р.

Назва англійською мовою: Lenvatinib.

Група/призначення: антинеопластичні засоби, інгібітори протеїнкінази.

Альтернативні назви / синоніми: ленвіма.

Діюча речовина: ленватиніб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Відсутні повідомлення про використання ленватинібу у вагітних жінок.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Щурам в період органогенезу перорально вводили дози, які у приблизно у 0,14 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла, що призводило до зниження середньої ваги плодів, затримки осифікації,  зовнішнього набряку, аномалій хвоста, вісцеральних та скелетних аномалій. На фоні дози, яка у 0,5 разів перевищувала рекомендовану для людини рівень постімплантаційних втрат становив понад 80%. У кролів введення в період органогенезу доз, які у 0,03 рази перевищували рекомендовану для людини, спостерігали аномалії зовнішні (хвоста) і вісцеральні (ретростравохідна підключична артерія), скелетні дефекти, підвищення рівня постімплантаційних втрат. Доза, яка у 0,5 разів перевищувала рекомендовану для людини призводила до пізніх абортів в 1/3 випадків.

Досліджень карциногенності не проводилось, дослідження мутагенності і кластогенності продемонстрували негативні результати.

Інформація щодо впливу на плід:

Покази до застосування: місцево-рецидивуючий або метастатичний, прогресуючий, радіоактивно-йод-резистентний диференційований рак щитоподібної залози, у комбінації з еверолімусом пацієнтам з поширеним раком нирок після попередньої ангіогенної терапії. 

Ленватиніб метаболізується до неактивних метаболітів. Рівень зв’язування з білками плазми становить 98-99%, період напіввиведення – 28 годин.

Невідомо, чи леванітиб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає такий трансфер, проте високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме проникнення до ембріону/плода, в той же час довгий період напіввиведення може сприяти проникненню клінічно значимої кількості препарату.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання леватинібу в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію препарату до грудного молока, яку може обмежувати високий рівень зв’язування з білками плазми, а довгий період напіввиведення в свою чергу сприяє екскреції.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lenvatinib (Lenvima) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lenvatinib – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 10.10.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.10.2025 р.

Назва англійською мовою: Lefamulin.

Група/призначення: напівсинтетичний антибіотик класу плевромутилінів, який використовується для лікування позалікарняної бактеріальної пневмонії.

Альтернативні назви / синоніми: ксенлета.

Діюча речовина: лефамулін.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):відсутній досвід використання препарату у вагітних жінок, що не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода. Дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вагітним шурам в період органогенезу вводили внутрішньовенно препарат в дозах, які приблизно у  0,4-0,9 разів перевищували середню експозицію при лікуванні  позалікарняної бактеріальної пневмонії.

Всі дози асоціювались зі зменшенням або відсутністю осифікації елементів скелету. Дози, які у 0,4 рази перевищували рекомендовану для людини, призводили до розщілин піднебіння, аномалій щелепи та хребців. Також  виявляли пізню резорбцію, збільшення шлуночків  серця з потоншенням їхніх стінок, затримку статевого дозрівання – все при використанні високих доз – в 0,9 разів вищих від використовуваної в людини. У випадку призначення препарату в період органогенезу і до 20 дня лактації в дозах, вищих у 0,9 разів, спостерігали зменшення числа народжених живими. Дослідження у щурів з метаболітом продемонстрували аналогічні вади серця (розширення шлуночків з або без потоншення стінки шлуночків). Зазначено, що це може асоціюватись з невиявленими аномаліями клапанів або великих судин. У кролів внутрішньовенне введення лефамуліну в період органогенезу  призводило до зменшення числа живих плодів. Високі дози спричиняли у плодів зменшення ваги, зниження або відсутність осифікації частин скелету.

Досліджень карциногенності не проводилось, щодо мутагенності, то повідомляються як позитивні, так і негативні ефекти. У самок щурів препарат спричиняв порушення естрального циклу та підвищення частоти постімплантаційних втрат.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики лефамуліну: рівень зв’язування з білками плазми становить 94,8-97,1%, період напіввиведення – приблизно 8 годин. Основним метаболітом є 2R-гідрокси лефамулін.

Невідомо, чи лефамулін проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає, проте високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання лефамуліну в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає екскрецію до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме кількість у грудному молоці.

Введення радіоактивно міченого препарату щурам в період лактації продемонструвало концентрацію мітки в молоці.

Найчастішими побічними реакціями у дорослих є підвищення рівнів печінкових ферментів, нудота, гіпокаліемія, інсомнія, головний біль, рвота, діарея.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lefamulin (Xenleta) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lefamulin – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 08.10.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.10.2025 р.

Назва англійською мовою: Lasmiditan.

Група/призначення: для лікування мігрені.

Альтернативні назви / синоніми: рейвов.

Діюча речовина: ласмідітан сукцинат.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик, не рекомендований клінічними практичними настановами від The American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG).

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Відсутня інформація про використання ласмідітану в період вагітності. Відсутність досвіду застосування не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вагітним щурам вводили препарат в дозах 100, 175, 250 мг/кг/день в період органогенезу. Спостерігали підвищення частоти скелетних варіацій на фоні середніх та високих доз, а на фоні найвищих доз – зниження ваги тіла плодів та токсичний вплив на організм матері. Доза, яка не викликала негативних наслідків становила 100 мг/кг/день – це 10-кратна максимальній рекомендованій для людини. Доза на рівні 225 мг/кг/день протягом вагітності та лактації призводила до  підвищення частоти мертвонароджень, неонатальної загибелі, материнської токсичності, затримки пологів. Доза, яка не викликала несприятливих наслідків, становила 150 мг/кг/день (16-кратна максимальній рекомендованій для людини).Вагітним кролям вводили дози 115 мг/кг/день в період органогенезу і відзначали скелетні та вісцеральні мальформації, підвищення частоти скелетних варіацій, смертності ембріонів/плодів, зниження ваги тіла плодів, токсичних проявів у матерів. Не викликала несприятливих наслідків доза 75 мг/кг/день (менша від рекомендованої для людини).

Дослідження не продемонстрували карциногенності у мишей та щурів, також не продемонстровано мутагенності. Не виявляли порушень фертильності у самців та самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Ласмідітан є високоселективним агоністом 5-HT(1F) рецепторів центральної дії без вазоконстрикторної активності. Покази: лікування гострої мігрені з  або без аури.

Характеристики: рівень зв’язування з білками плазми 55-60%, період напіввиведення становить 5,7 годин.

Невідомо, чи ласмідітан проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага такий трансфер припускає, помірний рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання ласмідітану в період лактації. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока, що обмежуватиме помірний рівень зв’язування з білками плазми.

У щурів ласмідітан виявляли в молоці в концентрації, яка втричі перевищувала показник у плазмі матері.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Lasmiditan (Reyvow) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Lasmiditan – NCBI Bookshelf. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 13.06.2025 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.06.2025 р.