ВІТАМІН В1

Група/призначення: вітаміни.

Альтернативні назви/синоніми: тіамін, аневрін.

Діюча речовина: тіамін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Тіамін (вітамін В1) є невід’ємним поживним мікроелементом. Рекомендована доза протягом вагітності та лактації становить 1,4 мг/день. Надлишковий прийом вітаміну В1 протягом вагітності не підвищив рівень вад розвитку у щурів. Тіамін сумісний з вагітністю, але дози, які перевищують рекомендовану дієтичну дозу повинні уникатися.

Дефіцит вітаміну В1 призводить до неврологічних та серцево-судинних захворювань. Може розвинутися хвороба  бері-бері (аліментарний поліневрит з неврологічними та серцево-судинними порушеннями). Дефіцит вітаміну В1 розвивається через недостатньо збалансоване харчування. При передозуванні вітаміном В1 виникає дефіцит міді, вітамінів В2 та В3. Рекомендована доза вітаміну В1 становить 1,4 мг/день протягом вагітності та лактації.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дефіцит тіаміну у щурів знизив зростання та життєздатність плодів, але не був асоційований зі зростанням частоти вроджених вад. Однак, інша група дослідників знайшла, що дефіцит тіаміну викликає екзенцефалію у щурів. У свиней дефіцит тіаміну не викликав тератогений ефект, так само як і у щурів. Дефіцит тіаміну в перинатальному періоді у щурів відобразився у підвищенні частоти спонтанних викиднів та знищенні виводка матерями в межах 48 годин після народження.

Інформація щодо впливу на плід:   

Тіамін активно транспортується до плода. Як і у випадку з іншими вітамінами, групи В, концентрація тіаміну є вищою у плода та новонародженого, аніж у матері.

Дефіцит тіаміну протягом вагітності є звичним фактом. Нутрітивна підтримка мультивітамінними продуктами незначно знижує гіповітамінемію. З 1938 року кілька вчених зробили спробу пов’язати цей дефіцит з токсикозом вагітних. В 1945 році опубліковано дослідження, яке підвело підсумки минулих років щодо цього питання. Однак, усі ці дослідження брали до уваги пацієнток з неповноцінним харчуванням та недостатнім наглядом під час вагітності. Новішим дослідженням не вдалося знайти зв’язок між дефіцитом тіаміну у матерів та токсикозом, вадами у плода або іншими результатами вагітності.

Не знайдено  асоціації між низькою вагою при народженні та рівнями вмісту тіаміну у повідомленні 1977 року. Однак, одна група показала у вигляді експерименту, що характерна особливість затримки внутрішньоутробного розвитку через фетальний алкогольний синдром могла бути викликана дефіцитом тіаміну, спровокованого етанолом.

Тіамін використовують для лікування токсикозу вагітних, хоча пірідоксин (вітамін В6) виявився більш ефективним. В одному з перших повідомлень тіамін виявився ефективним у  реверсуванні важких неврологічних ускладнень, асоційованих з токсикозом. Матері, які лікувалися частими ін’єкціями тіаміну та пірідоксину (50 мг кожна доза) від токсикозу протягом першої половини вагітності народили двох немовлят з вираженими судомами, один з яких помер після 30 годин життя. Судоми у другого немовляти із затримкою розумового розвитку були контрольовані пірідоксином. Піридоксин-залежні судоми зустрічаються рідко. Дослідники вважають, що це порушення було викликане пренатальним впливом високих циркулюючих доз вітаміну В6. Тіамін не був залучений до цього процесу.

Окреме повідомлення описало плід з аненцефалією, чия мати знаходилась під психіатричним наглядом. Вона лікувалася дуже високими дозами вітамінів В1, В6, C та фолієвої кислоти. Співвідношення між вітамінами та дефектом невідомі. Також не підтверджена гіпотеза одного дослідника про наявність асоціації між дефіцитом тіаміну та синдромом Дауна (трисомією 21) або прелейкемічними змінами кісткового мозку.  

Незважаючи на те, що дефіцит тіаміну протягом вагітності зазвичай присутній у країнах, що розвиваються, існує дуже мало задокументованих даних щодо несприятливого впливу на плід. Одне з досліджень не змогло виявити асоціацію між дефіцитом тіаміну у матерів та порушенням росту плодів.

Дослідження у щурів припустило, що нутрітивна підтримка вітаміном В1 може відігравати корисну роль серед вагітних жінок з недостатньо контрольованим діабетом, тому що надмірне споживання організмом тіаміну та можливий факт дефіциту на додачу може стати причиною прискореного метаболізму глюкози у хворих діабетом. Клінічні дані щодо концентрації тіаміну у матерів та новонароджених підтверджують підвищений рівень вживання добавок вітаміну В1 протягом вагітності у жінок з  діабетом.

Повідомляється про жінок з важким токсикозом, в яких виявили симптоми дефіциту тіаміну.

Введення внутрішньовенно вуглеводів без одночасного введення вітамінних добавок було асоційоване з дефіцитом вітаміну В1, чого достатньо для виникнення енцефалопатії  Верніке (синдром Верніке-Корсакова). Хоча ці випадки дуже рідкісні, в таких ситуаціях рекомендується рутинне вживання вітамінних добавок.

В дослідженнях у гризунів введення надмірної кількості тіаміну компенсувало деякі побічні наслідки впливу етанолу  та підвищило частоту розщілини піднебіння й інших вад розвитку  у щурів, яких лікували прокарбазином.

Не було побічного ефекту у 25 новонароджених від  жінок, які лікували литкові судоми тіаміном, дозою 500 мг/день протягом 2-го або 3-го триместру вагітності.

Немає жодних додаткових досліджень щодо впливу надлишкової кількості тіаміну протягом вагітності жінок.

Тіамін активно транспортується через плаценту та, у випадку відсутності токсикозу, вважається, що немає причини збільшувати рекомендовану щоденну дієтичну дозу, яка становить 1,4 мг протягом вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

В період лактації також рекомендується  вживати тіамін в дозі 1,4 мг/день, з дієтою або з добавками. Жінка з повноцінним харчовим раціоном має достатню концентрацію тіаміну в грудному молоці без нутрітивної підтримки.

Тіамін виділяється в грудне молоко. Одна група дослідників призначила жінкам в період лактації добавки з мультивітамінами, які містять 1,7 мг тіаміну. Через 6 місяців після пологів концентрація тіаміну не відрізнялася істотно від жінок з контрольної групи, які не отримували добавок. В дослідженні жінок з низьким нутрітивним статусом в період лактації добавки тіаміну (дозою 0,2-200 мг/день) відобразилися в середній концентрації тіаміну в молоці 125-268 нг/мл.

Концентрації в молоці були прямо пропорційні до дієтичного прийому добавок. У 1983 році дослідження з Англії виміряло вміст тіаміну в молоці, отриманому від жінок, які мали передчасні пологи (26 матерів: 29-34 тижні) та тих, які народили в термін (35 матерів: 39 тижнів або пізніше). Концентрація в молоці від матерів з передчасними пологами зростала від 23,7 нг/мл (молозиво) до 89,3 нг/мл (16-196 днів), тим часом як вміст в молоці, отриманому від матерів, які народили вчасно, зріс протягом того самого періоду з 28,4 до 183 нг/мл.

У жінок з Азії з вираженим дефіцитом тіаміну, включаючи деяких із захворюванням бері-бері, новонароджені ставали миттєво хворими після годування грудьми, і в деяких випадках це приводило до судом та раптової смерті. Пневмонія була  характерною знахідкою. Один дослідник вважає, що цей стан був пов’язаним з токсичними проміжковими метаболітами, такими як метилгліоксаль, що надходили до новонароджених через молоко. Хоча не підтверджено причинно-наслідкового зв’язку, одне повідомлення припустило, що дефіцит тіаміну може посилювати такий  стан.

Дослідники з Індії визначили дуже низькі рівні тіаміну в молоці матерів, діти яких мали судоми невідомого походження. Середня концентрація тіаміну в молоці матерів здорових дітей становила 111 нг/мл, тим часом як у матерів дітей, які мали судоми, ця концентрація становила 29 нг/мл. Дослідники не змогли визначити асоціацію між низьким вмістом тіаміну та судомами у новонароджених.

Випадок 1992 року описав характерні особливості “Shoshin beriberi” (характеризується серцево-судинним колапсом) у 3-місячного, годованого грудним молоком малюка. Обоє, і мати, і дитина мали наявний біохімічний доказ  дефіциту тіаміну. Клінічні особливості у новонародженого включали серцеву недостатність з вазоконстрикцією, гіпотензію, важкий метаболічний ацидоз та атипові великі епилептичні напади.  У відповідь на введення тіаміну дитина швидко одужала.

Американська національна академія науки визначила рекомендований рівень дози тіаміну при лактації – 1,6 мг. Якщо дієта жінки, яка годує дитину містить достатню кількість тіаміну, додаткове введення не є необхідним. Визначена доза тіаміну рекомендована тим жінкам, які не отримують адекватну кількість з харчуванням. Американська академія педіатрії класифікувала тіамін як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок: відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.10.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.10.2018 р.