ЕКСТРАКТ ВАЛЕРІАНИ

Група/призначення:

Снодійні та седативні засоби, рослинний препарат. Валер’яна лікарська – це рослина, яка найчастіше використовується в медичних цілях, це один з 200 видів роду валеріана. Доступна велика кількість препаратів з вмістом валеріани. Призначається як заспокійливий і снодійний засіб в лікуванні тривоги та порушень сну. Також валеріані притаманні спазмолітині, протисудомні, антидепресантні, антигіпертензивні властивості. Екстракти і олія з кореня рослини використовуються в якості харчових ароматизаторів.

Опитування 2008-2013 років виявили, що валеріана була найчастіше вживаним рослинним препаратом при вагітності.

Альтернативні назви / синоніми:

Валеріана, валер’яна лікарська, аллуна, валевігран, валемонт, валерика, валеріани кореневища з коренями, валеріани настойка, ноксон.

Діюча речовина: екстракт валеріани.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні відповідні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсична.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дуже обмежені дані від експериментальних тварин та обмежений досвід застосування у людини не дозволяють дійти висновку щодо безпечності валеріани в період вагітності. Більше того, оскільки це натуральний, безрецептурний продукт, концентрацію, вміст та присутність домішок важко визначити. Через цю невизначеність та потенційну цитотоксичність для плода і гепатотоксичність для матері слід уникати призначення препарату в період вагітності. Інша група авторів дійшла аналогічного висновку. Ризик для плода у випадку короткотривалого чи випадкового використання в будь-якому терміні вагітності є, ймовірно, низьким, якщо взагалі існує.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у тварин не продемонстрували впливу на овуляцію, фертильність та ембріотоксичності. Валепотріати проявили не значну токсичність у мишей, без летальності на фоні доз до 1600 мг/кг інтраперитонеально та 4600 мг/кг перорально. Токсичність у мишей проявлялась атаксією, гіпотермією, підвищеною релаксацією м’язів. Цитотоксична активність трьох валепотріатів (валтрат, дідровалтрат, балдринад) в культурі клітин гепатоми щурів була описана у 1981 році. Як валтрат, так і дідровалтрат продемонстрували значно вищу цитотоксичну активність, ніж балдринад, зі швидкими та незворотними наслідками. Крім того, протипухлинна активність дідровалтрату проявилась in vivo у самок мишей у KREBS II асцитичних пухлинах. 5 мишей, які вижили, утримували з нормальними самцями протягом 50 днів після лікування. Всі мали нормальну вагітність і народили здорове потомство. Дози у щурів, які у 65 разів перевищували рекомендовану для людини, не викликали несприятливого впливу на розвиток плодів (австралійське дослідження). У вагітних мишей валеріана знижувала концентрацію цинку в головному мозку плодів і не впливала на його вагу, об’єм кори головного мозку чи концентрацію в його тканинах міді.

Інформація щодо впливу на плід:

Хоча специфічний компонент, відповідальний за ефекти валеріани, невідомий, як і механізм дії, ідентифіковано три класи сполук: ефірна олія, яка містить сесквітерпени, неглікозидні іридоїдні складні ефіри (валепотріати) і алкалоїди. З них насамперед валепотріати містяться в корені рослини і, найбільш імовірно, що вони відповідальні за седативну дію, а компоненти інших двох класів також відіграють певну роль. Оскільки ці компоненти викликають пригнічення центральної нервової системи, їх не можна використовувати разом з іншими депресантами, такими як алкоголь, бензодіазепіни, барбітурати, опіати. Більше того, гепатотоксичність у невагітних дорослих асоціювалась з короткотривалим прийомом (від кількох днів до кількох місяців) рослинних препаратів з вмістом валеріани. Довготривале використання чоловіками також асоціювалось з синдромом відміни, подібним до бензадіазепінового, що призводить до серцевих ускладнень і делірію.

У 1988 році повідомили про 2 випадки спроби суїциду з використанням сухого екстракту валеріани та інших препаратів. В одному випадку жінка в терміні 10 тижнів вагітності прийняла 2,5 грами сухого екстракту валеріани і 0,5 грам фенобарбіталу. На 42 тижні вагітності народилась здорова дівчинка вагою 4350 грам. При подальшому обстеженні визначено IQ на рівні 111–120. В другому випадку жінка прийняла комбінацію сухого екстракту валеріани (3 грами), фенобарбіталу (0,6 грам), глютетиміду (5 грам), амобарбіталу (5 грам), прометазину (0,3 грам) у терміні 20 тижнів вагітності. На 36 тижні народився хлопчик вагою 2650 грам, в якого надалі діагностовано затримку розумового розвитку. Через 2 роки при наступній вагітності жінка знову здійснила спробу суїциду в терміні 20 тижнів (глютетимід (3,75 грам), амобарбітал (3,75 грам), прометазин (0,23 грам). На 43 тижні знову народився хлопчик вагою 2650 грам із затримкою розумового розвитку, також дитина мала крипторхізм. Додатково відомо, що жодна з 10 інших дітей цієї жінки не мала затримки розумового розвитку.

Ще два випадки самоотруєння валеріаною описали у 1987 році. В обох це відбулося на ранніх термінах вагітності. Жінки прийняли 5 та 2 грами валеріани на 3 і 4 тижнях вагітності, відповідно. У новонароджених не діагностовано вроджених вад розвитку.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання валеріани при лактації у людини. Цей препарат слід уникати при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження з вивчення впливу екстракту лікарської валеріани на м’яз невагітної матки in vitro виявило пригнічення скоротливості. 5 здорових чоловіків приймали таблетовану валеріану протягом 10 днів, після чого виявили істотне, але тимчасове зниження рухливості сперми. Не спостерігали впливу на фертильність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 17.05.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.05.2020 р.