ВАКЦИНА ПРОТИ ПОЛІОМІЄЛІТУ

Група/призначення:

Вакцина. Поліомієліт – гостра вірусна інфекція, що вражає нервову систему. Характеризується появою млявих паралічів, в основному нижніх кінцівок. У найбільш важких випадках ураження спинного мозку призводить до зупинки дихання. Клінічно поліомієліт проявляється підвищенням температури, головними і м’язовими болями з подальшим розвитком паралічів. У довакцинальну еру поліомієліт викликав спустошливі епідемії.

Поліомієліт викликається трьома різними формами вірусу. Щеплення формує імунітет по відношенню до трьох форм вірусу, тоді як при захворюванні на поліомієліт формується імунітет лише проти одного типу вірусу, який і викликав захворювання.

Покази: первинна та повторна імунізація проти поліомієліту немовлят віком від 2 місяців, дітей, підлітків та дорослих.

Альтернативні назви / синоніми:

1) вакцина Сейбіна (Sabin vaccine) – жива оральна;

2) вакцина Солка (Salk vaccine) – парентеральна інактивована (поліовакцина SSI – тривалентна інактивована).

Діюча речовина:

Поліовакцина SSI містить поліовіруси типів 1 (штам Brunhilde), 2 (штам MEF-1) та 3 (штам Saukett), отримані на перещеплюваній клітинній культурі Vero, очищені та інактивовані.

Рекомендації при вагітності: сумісна.

Рекомендації при лактації: сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При захворюванні вагітної можливе ураження плода, при вакцинації ризик є дуже низьким, якщо взагалі існує.   Перевага при вагітності надається інактивованій вакцині через нижчий ризик паралічу асоційованого з вагітністю.

Жива оральна вакцина вилучена з фармацевтичного ринку США.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

CDC рекомендує проводити щеплення при вагітності тільки у випадку загрози інфікування. При необхідності негайного захисту від поліомієліту консультативний комітет з практики імунізації (США) (Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP) затвердив використання інактивованої вакцини згідно з існуючими схемами для дорослих.

Інактивована вакцина.

Не повідомляється про несприятливі результати вагітностей.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, з яких у 6774 випадках застосовувалась вакцина в І триместрі. Виявлено 461 вроджену ваду розвитку (стандартизований відносний ризик 1,03 (standardized relative risk, SRR), в цілому не виявлено асоціацій між вакциною та вродженими вадами (SRR >1,5). Вроджені вади розвитку з SRR >1,5 були наступними: краніосиностоз (N=6, SRR 2,1), дефект міжпередсердної перетинки (N=6, SRR 4,0), розщілина губи з та без розщілини піднебіння (N=9, SRR 1,6), омфалоцеле (N=5, SRR 2,4), будь-яка злоякісна пухлина (N=7, SRR 3,3). 18219 пар мати-дитина зазнали впливу вакцини в будь-який період вагітності. Вроджені вади виявлені у 374 новонароджених (SRR 1,08), з них наступні з SRR >1,5: гіпоплазія кінцівки або її частини (N=24, SRR 1,6), деформація грудної клітини (N=9, SRR 2,4), аномалії зубів (N=8, SRR 2,0), катаракта (N=5, SRR 3,5), пухлини ЦНС (N=7, SRR 17,9).

Жива вакцина.

Коротке повідомлення 1990 року описує відсутність зростання частоти спонтанних абортів та несприятливих результатів при вживанні живої оральної вакцини в І триместрі. Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, з яких у 1628 випадках вводилась жива оральна вакцина в І триместрі. Виявлено 114 вроджених вад розвитку (SRR 1,11). Вроджені вади розвитку з SRR >1,5 були наступними: вади шлунково-кишкового тракту (SRR 1,67), синдром Дауна (SRR 1,6), з них: омфалоцеле (N=3, SRR 5,4), мальротація шлунково-кишкового тракту (N=5, SRR 7,9), будь-яка доброякісна пухлина (N=7, SRR 1,8). 3059 пар мати-дитина зазнали впливу вакцини в будь-який період вагітності. Вроджені вади виявлені у 44 новонароджених (SRR 0,81), з них наступні з SRR >1,5: хвороба Гіршпрунга  (N=4, SRR 8,8), будь-які доброякісні пухлини (N=12, SRR 1,7), впала грудна клітина (N=8, SRR 2,0).

Спільний перинатальний проект припустив, але не довів зростання частоти вад шлунково-кишкового тракту при введенні оральної вакцини.

Дослідження 1990 років в Ізраїлі не виявили зростання частоти спонтанних абортів та вроджених вад розвитку серед більш ніж 15000 вагітностей з впливом оральної тривалентної вакцини.

Дослідження у Фінляндії також не виявило зростання частоти вроджених вад серед дітей жінок, які отримали при вагітності оральну вакцину в рамках кампанії вакцинації дорослого населення (1985 рік, спалах поліомієліту з вірусом 3 типу, 94% дорослих вакцинували).

Застосування препарату під час вигодовування: 

Материнські поліовірусні антитіла в молоці та молозиві в нормі захищають немовля від інфекції. Ці антитіла також можуть знижувати ефективність оральної вакцини. Тому, якщо необхідно вакцинувати дитину, треба припинити грудне вигодовування на 6 годин до та після введення вакцини. Щеплення не рекомендоване до віку 6 місяців. Після 6 місяців оральна вакцина не пригнічується при грудному вигодовуванні і не потребує особливих умов введення.

Американська академія педіатрії рекомендує введення інактивованої вакцини для перших двох доз та інактивовану або живу для наступних доз (за деякими джерелами оральна жива вакцина вилучена з фармацевтичного ринку США). Консультативний комітет з практики імунізації (ACIP) оновив рекомендації щодо планової вакцинації, розширивши інтервал між 3 та 4 дозами від 4 тижнів до 6 місяців, а в перші 6 місяців життя рекомендує притримуватись мінімальних інтервалів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 23.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.11.2015 р.