ПІПЕМІДОВА КИСЛОТА

Група/призначення:  

Антибактеріальні засоби для системного застосування, похідні хінолону І покоління. Покази: гострі та хронічні інфекції сечових шляхів, спричинені чутливими бактеріями; тривала терапія при пієлонефриті (у пацієнтів з частими рецидивами); рецидивуючий цистит у жінок.

Альтернативні назви / синоніми:

Балурол, дебластон, галусан, палін, піпегал, пімідель, піпем, піпемідін, піпурин, уролін, уропімід, уротрактрин.

Діюча речовина: піпемідова кислота.

Рекомендації при лактації: несумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): несумісний.

Рекомендації при вагітності:

Хіноліни, в тому числі і піпемідова кислота, заборонені при вагітності та лактації через токсичність для хрящової тканини в неповнолітніх експериментальних тварин. Арталгію та тендиніт спостерігали у підлітків та дорослих при лікуванні ципрофлоксацином. Враховуючи ці дані, використання цих препаратів до віку 18 років та при вагітності не рекомендовано.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доза до 3200 мг/кг/день у вагітних щурів не спричиняла зростання частоти вроджених вад. Відзначено зростання частоти розширення сечовивідних шляхів, однак, це скоріше є проявом загальної токсичності, аніж специфічним впливом на розвиток.  Хінолони мають високу спорідненість до кісткової тканини. У молодих собак при введенні ципрофлоксацину (хінолон ІІ покоління, грам від’ємний) розвивалась артропатія з ерозією хряща. Подібні ефекти описані у мишей, яким вводили піпемідову кислоту або ципрофлоксацин.

Інформація щодо впливу на плід:

Одне з клінічних досліджень повідомляє про успішне лікування піпемідовою кислотою при вагітності в дозі 400 мг двічі на день протягом 7 днів після 10-го тижня гестації, при якому не спостерігався несприятливий вплив на плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація; не рекомендується через токсичний вплив на хрящову тканину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.08.2015 р.