ПЕРМЕТРИН

Група/призначення:

Інсектициди. Перметрин відноситься до групи природних піретринів. Це природні інсектициди, які містяться в квітах/цвіті багаторічних трав сімейства Астрових з родів Pyrethrum, Chrysanthemum и Tanacetum, особливо в цвіті піретрума цінерарієлистного («далматська ромашка»). Піретрини — інсектициди контактної дії.

Раніше піретрини широко застосовувались для боротьби з комахами, але на сьогодні їх витіснили синтетичні піретроїди – більш активні та фотостабільні.

Покази: місцеве лікування педикульозу, корости (чесотки).

Альтернативні назви / синоніми:

Зебрикс-тева, ніттіфор, НОК, НІКС (крем).

Діюча речовина: перметрин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ні дані від експериментальних  тварин, ані обмежений досвід застосування у людини не припускають підвищеного ризику для ембріону та плода. CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при вагітності перметрин або піретрин з піпероніл бутоксидом. Перметрин також є препаратом вибору для лікування корости/чесотки у вагітних в США та Великій Британії. Системна абсорбція при місцевому застосуванні становить не більше 2%.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Високі дози піретруму спричиняли зростання резорбції плодів, але не частоти вроджених вад у щурів, кролів, мишей. Дози, що призводили до такого наслідку, асоціювались з материнською токсичністю. Повідомляється, що введення щурам дози в 10 мг/кг/день в період вагітності призводило до зростання частоти загибелі плодів та викликало фемінізацію у плодів чоловічої статі. Перметрин в пероральній дозі 2 мг/кг та вищій, призначений вагітним мишам одноразово на 10,5 гестаційний день, негативно впливав на васкуляризацію головного мозку, товщину неокортексу та гіпокампу, підвищував концентрації норадреналіну та дофаміну на 7 постнатальний день. Тільки у дитинчат чоловічої статі спостерігали зменшення частоти локомоторної активності після дії дози 2 мг/кг, чого не було при дозі 50 мг/кг.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження щодо плацентарного трансферу перметрину відсутні, але його молекулярна вага це припускає. Однак, так як тільки невелика кількість перметрину абсорбується до системного кровотоку і швидко метаболізується до неактивних метаболітів, ймовірність впливу на плід здається мінімальною, якщо взагалі такий існує.

У 1995 році повідомили про лікування вагітної з коростою кількома курсами перметрину та іншими препаратами. Лікування розпочали на 2 місяці вагітності моносульфірамом (пестицид, похідне сірки), рецидив у 5 місяців лікували малатіоном (карбофос) (0,5% розчин) та моносульфірамом (25% розчин). Через 3 тижні наступний рецидив лікували нанесенням на все тіло 5% крему перметрину. Оскільки наступного дня ще знаходили живих кліщів, було призначено сірчано-дьогтярні примочки на кокосовій олії на ділянку черепа тричі на день з подальшим місцевим нанесенням на все тіло 25% бензилбензоату  протягом 24 годин. Надалі використовувався перметрин у вигляді крему 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів. Жінка народила здорового доношеного хлопчика.

Обсерваційне дослідження 2005 року порівнювало 113 вагітностей з вживанням перметрину в будь-якому терміні вагітності з такою ж кількістю контролів. Не виявлено різниці між групами при аналізі результатів вагітностей за наступними показниками: самовільні та медичні аборти, вага новонароджених, гестаційний вік при народженні, вроджені вади розвитку.

Проспективне дослідження з охопленням 31 жінки, яка повідомила про використання перметрину в І триместрі, та 82  – після І триместру не продемонструвало істотного зростання частоти вроджених вад розвитку або несприятливих результатів вагітностей. Одна дитина з впливом в І триместрі народилась з рефлюксом сечового тракту.

Повідомлення 2007 року щодо 196 тайських жінок, які лікувались 4% перметрином від корости не виявило несприятливих наслідків такого впливу. Припускається, що в цій групі 20 жінок лікувались в І триместрі.

Повідомляється про жінку з Німеччини, яка при вагітності дуже часто використовувала перметрин у вигляді аерозолю через арахнофобію (боязнь членистоногих, в основному павукоподібних). У передчасно народженої дівчинки розвинулась лейкемія. Дослідження мутагенності in vitro підтримують можливу роль перметрину у виникненні лейкемії, але цей випадок не вказує на причинно-наслідковий зв’язок.

Клінічне дослідження випадок-контроль оцінювало вплив пестицидів в групі матерів 252 дітей не старших 24 місяців життя з гострим лімфолейкозом або мієлоїдним лейкозом, порівнюючи з контрольною групою з 423 дітей, які в цей час знаходились на стаціонарному лікуванні. Отримувалась інформація про вплив пестицидів за 3 місяці до вагітності, в період вагітності та при лактації. Повідомляється про підвищений ризик для дітей віком 0-11 місяців життя з гострим лімфолейкозом (співвідношення шансів 2,47, 95% ДІ 1,17-5,25 та гостим мієлоїдним лейкозом (7,28, 95% ДІ 2,6-20,38).

Тестування з використанням шкали психомоторного розвитку Бейля (Bayley Scales of Infant Development) у віці 36 місяців життя в групі чорношкірих та домініканських матерів та новонароджених, які проживають в районах Нью-Йорка з низьким рівнем доходів, не вивило асоціації з концентрацією перметрину в плазмі на момент пологів.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Молекулярна вага перметрину припускає його проникнення до грудного молока. Однак, мінімальна системна абсорбція та швидкий метаболізм до неактивних метаболітів, припускає потрапляння до молока невеликої  кількості препарату, якщо взагалі це відбувається.

Перметрин та інші піретроїди виявляються в грудному молоці людини. Концентрація піретроїдів в молоці жінок в Бразилії, Іспанії, Колумбії коливалась в межах 1,45-24,2 нг/г. Немовля на грудному вигодовуванні отримувало дозу, нижчу за допустиму добову.

CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при лактації перметрин або піретрин з піперонілу бутоксидом. Перметрин також є препаратом вибору для лікування корости/чесотки при лактації в США та Великій Британії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При впливі цис-перметрину на самців мишей в дозі 35 мг/кг/день перорально протягом 6 тижнів виявили зменшення кількості і рухливості сперматозоїдів та рівня тестостерону в сироватці. Автори цього дослідження вважають, що перметрин може пошкоджувати мембрани мітохондрій клітин Лейдига і внаслідок цього порушувати біосинтез тестостерону. Наступне повідомлення цих авторів описує подібні несприятливі наслідки при дії цис-перметрину в дозі 70 мг/кг/день, але таких явищ не спостерігали при використанні транс-перметрину енантіомеру*. Комерційний перметрин містить транс- та цис-енантіомери.

При дослідженні в Тунісі статевозрілих самців щурів лікували підшкірним введенням перметрину протягом 30-60 днів і виявляли затримку сперматогенезу та порушення продукції тестостерону.

Корейські дослідники вводили високі дози перметрину (10-800 мг/кг/день) незрілим самкам та самцям щурів  і повідомили про можливий естроген-подібний вплив перметрину на самок та анти андроген-подібний – на самців.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р.