НЕОСТИГМІН

Група/призначення:

Парасимпатоміметик, антихолінестеразний засіб. Це інгібітор ацетилхолінестерази і псевдохолінестерази; виявляє непряму холіноміметичну дію за рахунок оборотного інгібування холінестерази та потенціювання дії ендогенного ацетилхоліну; поліпшує нервово-м’язову передачу,

Альтернативні назви / синоніми:

Прозерин, неостигміну бромід.

Діюча речовина: неостигмін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Обмежена інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Це четвертинна сполука амонію, яку використовують для діагностики та лікування міастенії гравіс* та для зняття м’язової релаксації внаслідок дії недеполяризуючих міорелаксантів. Численні дослідження повідомляють про використання з такою ціллю без шкоди для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Хоча неостигмін іонізується при фізіологічному рН, молекулярна вага є відносно низькою, що припускає трансфер неіонізованої фракції  до ембріону/плода.

Обставини плацентарного трансферу неостигміну представили у 1996 році. Жінка на 31 тижні вагітності потребувала хірургічного втручання через перелом ліктевого суглобу. Їй ввели неостигмін внутрішньовенно в дозі 5 мг та глікопіролат (1 мг)  для зняття м’язового паралічу наприкінці процедури.  Серцебиття плода негайно знизилось з 115-130 ударів на хвилину до 90-110 ударів на хвилину, а далі поступово відновилось до 130 протягом 1-ї години. Через 4 дні знову виникла потреба в хірургії. Наприкінці процедури було введено внутрішньовенно неостигмін (5 мг) та атропін (0,4 мг) без впливу на серцебиття плода. Автори пояснили такі різні обставини більшим плацентарним трансфером атропіну в порівнянні з глікопіролатом, що призвело до блокади трансплацентарних мускаринових ефектів неостигміну.

Повідомляється про безпечне використання неостигміну для лікування міастенії гравіс. Одне дослідження описало 22 випадки такого впливу в І трместрі. Не виявлено асоціації з вродженими вадами розвитку. Дослідження 1973 року повідомило про внутрішньом’язове введення неостигміну (0,5 мг/день) протягом 3 днів як тест на вагітність у 27 жінок на 5-14 тижнях. Хоча вагінальна кровотеча виникла у 7 (26%) пацієнток, тільки в одному випадку наступив аборт, інші 26 вагітностей перебігали до пологів без ускладнень. Повідомлення 1983 року описало 2 жінок з міастенія гравіс, яких лікували протягом вагітності неостигміном, 105 мг/день (в комбінації з піридостигміном та амбенонієм) та 300 мг/день (в комбінації з піридостигміном), відповідно, без несприятливих наслідків у плодів.

Один дослідник вважає неостигмін препаратом вибору для вагітних з міастенія гравіс. Цей автор також зауважує, що не слід призначати при вагітності внутрішньовенно антихолінестеразу через можливість індукції передчасних пологів та припустив, що кращим вибором для діагностичних цілей є внутрішньом’язове введення неостигміну замість внутрішньовенного введення едрофонію. Однак, цю рекомендацію слід приймати з обережністю через високу частоту вагінальної кровотечі після внутрішньом’язового введення неостигміну.

Транзиторна м’язова слабкість спостерігається у 20% новонароджених від матерів з міастенія гравіс. Неонатальну міастенію викликає трансплацентарний пасаж антитіл IgG до анти-ацетилхолінових рецепторів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація.

Дві публікації стверджують, що препарат не проникає до грудного молока. Однак, піридостигмін, інша четвертинна сполука амонію, виявляється в грудному молоці.  Хоча неостигмін іонізується при фізіологічному рН, молекулярна вага є відносно низькою, що припускає трансфер неіонізованої фракції  до молока. Вплив на немовля, якщо такий взагалі існує, невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Неостигмін використовують у складі еякуляторної стимуляції у чоловіків з ураженням спинного мозку. Оскільки неостигмін не проникає через гемато-енцефалічний бар’єр, його слід вводити в спинномозкову рідину (інтратекально). У чоловіків з ураженням спинного мозку вище Т5 інтратекальне введення асоціювалось з істотним підвищенням кров’яного тиску та головним болем. Часто препарат індукував нудоту та блювоту.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 26.06.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.06.2018 р.