НАЛБУФІН

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст-антагоніст. Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфіноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: нубаїн.  

Діюча речовина: налбуфін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані від експериментальних тварин не очікується зростання ризику вроджених вад при призначенні препарату на ранніх термінах вагітності. Налбуфін, як правило, призначають в пологах. Як і для інших наркотичних речовин, високі дози або хронічне вживання перед пологами та в пологах призводить до неонатальної депресії або синдрому відміни, подібні до описаних для меперидину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Тваринам призначали дози, які в 14 та 31 раз перевищували рекомендовані для людини, відповідно. При цьому не спостерігали порушень фертильності та шкоди для плодів. Призначення щурам дози у 8-17 разів вищої від рекомендованої для людини в третій половині вагітності та при лактації зменшувало як вагу плодів, так і їхнє виживання.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Налбуфін проникає до плаценти. Після внутрішньом’язового введення матері концентрація в пуповині становить 80% від концентрації у венозній крові матері. В іншому дослідженні виявили, що після внутрішньом’язової ін’єкції концентрація в крові плоду коливається в межах від 1/3 материнської до в 6 разів вищої від неї.

Після внутрішньовенного введення препарат швидко розподіляється (протягом 20 хвилин),  а період напіввиведення становить 2,4 години. 5 жінкам в активних пологах вводили внутрішньовенний болюс* в дозі 20 мг і визначили співвідношення концентрації препарату в пуповині до материнської – 0,37-6,03. У 28 породілль, лікованих налбуфіном внутрішньом’язево та /або внутрішньовенно в пологах отримали зразки крові через 30-150 хвилин після пологів. Концентрація налбуфіну коливалась від 5,0 до 79,2 нг/мл в материнській плазмі та від 3,0 до 46,6 нг/мл в плазмі пуповини. Концентрація налбуфіну високо корелювала з його дозою. Середнє співвідношення плід:мати становило 0,74 і не корелювало з призначеною дозою. При обстеженні 2 новонароджених розрахували період напіввиведення – 4,1 година.

Після призначення налбуфіну у плода може виникати брадикардія. Одне дослідження повідомляє про зниження частоти серцевого ритму у 54% випадків вживання налбуфіну, але тільки в одного немовляти зареєстрували низькі показники за шкалою Апгар при народженні.

Використання налбуфіну в пологах, згідно з окремими повідомленнями, не асоціюється з пригніченням дихання у новонароджених або порушенням нейроповедінкового статусу при порівнянні з меперидином. Однак, частина повідомлень описує транзиторну респіраторну депресію у немовлят, а деякі дослідження виявили зміни при нейроповедінковому тестуванні та порушення серцевого ритму після внутрішньовенного введення налбуфіну в більшій мірі, ніж при внутрішньовенному введенні меперидину або епідуральній анестезії бупівакаїном (місцево анестезуючий препарат).

Вважається, що опіоїди здатні пригнічувати дихання у новонароджених та тимчасово змінювати результати нейроповедінкового тестування. Ці препарати, включно з налбуфіном, також можуть пригнічувати дихання матері, призводячи до ацидемії у матері та плода. Деякі клініцисти рекомендують постнатальне внутрішньом’язеве введення налоксону (наркотичний анальгетик, анатагоніст) немовляті для попередження кардіореспіраторної депресії в дитини після призначення налбуфіну матері.

В короткому коментарі комітету з акушерської практики американської колегії акушерів та гінекологів за 2007 рік проголошується, що отримані дані не є достатніми для внесення змін  до протоколу застосування налбуфіну  в пологах.

Застосування препарату під час вигодовування:

Налбуфін проникає в грудне молоко в невеликій кількості з досягненням концентрації на рівні материнської плазми. Один розрахунок виявив, що немовля на грудному вигодовуванні отримає 2,3 мкг препарату протягом 24 годин. При дослідженні у групі з 14 жінок в період лактації підрахували  середню та максимальну дози, які отримає немовля за день – 7,0 та 9,0 мкг/кг/день, а відносна доза становить 0,59% від корегованої на вагу материнської.

Ці дані дозволяють припустити, що при лікуванні болю в матері після пологів  налбуфіном не очікується несприятливих наслідків у немовлят.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 31.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.02.2016 р.