МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

МОНОМЕТИЛАРСОНОВА КИСЛОТА

Група/призначення: хімічний елемент.
Альтернативні назви/синоніми:

Метанарсонова кислота, метиларсонова кислота.

Діюча речовина: монометиларсонова кислота.
Рекомендації при вагітності: уникати впливу.
Рекомендації при лактації: уникати впливу.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Метанарсонова кислота належить до неорганічного миш’яку. Органічні миш’якові олії, очевидно є менш токсичними ніж неорганічні. Метанарсонова кислота є п’ятивалентною органічною миш’яковою сполукою, яка використовуються як гербіциди.

У повідомленні 1986 року, працівники, які використовували спрей з метиларсоновою кислотою, мали концентрацію миш’яку в крові в межах 0,0 до 0,2 мг/л.

Периферійна нейропатія, анемія та лейкопенія спостерігалися після впливу цієї сполуки та інших миш’якових олій. Метиларсонова кислота зустрічається як детоксикаційний продукт неорганічних миш’якових олій у багатьох видів, включаючи людину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Хронічне пероральне застосування метанарсонової кислоти у овець та кіз відобразилося у повільній акумуляції миш’яку, що тривало більше 3 тижнів та у швидкому виведенні миш’яку з організму тварин після припинення введення. Застосування диметиларсинової кислоти, аналогічної органічної миш’якової олії, у хом’яків дало схожі знахідки.

Застосування неорганічного миш’яку вагітним мишам відобразилося в певному трансфері органічно метильованих метаболітів до плода. Однак, диметиларсинова кислота (більше ніж метанарсонова  кислота) була переважним метаболітом, що відновлювався з концептусу.

Метанарсонова кислота проходила через плаценту в морських свиней.

Неорганічний миш’як є тератогенним серед ряду видів, коли його вводять парантерально високими дозами. Потенційний токсичний вплив на розвиток органічних миш’якових олій є менш зрозумілим.

Дослідження серед хом’яків не показало тератогенності після лікування вагітних тварин метанарсоновою кислотою дозою до 100 або 1000 мг/кг.

Порушення зростання плода зустрічалося в асоціації з високими рівнями дозування при лікуванні, але цей ефект пояснювався помітною материнською токсичністю на фоні такого лікування.

Дослідження щодо токсичного впливу на розвиток щурів та кролів, яке проводилось у 1980 роках відповідно до законодавства, та було опубліковане у 2006 році, показало, що пероральне застосування метанарсонової кислоти в максимальних дозах 500 мг/кг/день у щурів та 12 мг/кг/день у кролів було токсичним для матерів та плода. Не виявлено залежного від лікування токсичного впливу на розвиток при нижчих дозах, навіть при наявності мінімальної материнської токсичності у щурів при дозі 100 мг/кг/день. Спираючись на ці дані, дослідники підсумували, що при релевантному рівні впливу, метанарсонова кислота навряд чи представляє ризик для вагітних жінок та їхніх дітей.

В дослідженні 2012 року до вагітних мишей застосували метиларсонову кислоту через питну воду кількістю 12,5 або 25 ppm (частин на мільйон, parts per million) на 8-18 дні вагітності та оцінювали розвиток пухлин у нащадків до 2 років життя. Внутрішньоутробне лікування не мало впливу на рівень виживання або вагу плода. Випадки розвитку пухлин зростали у потомства чоловічої та жіночої статі подібно до тих, які виникали від гестаційного впливу неорганічного миш’яку.

Інформація щодо впливу на плід:

В когортному дослідженні 56 пар мати-новонароджена дитина в  Нью-Гемпширі, які піддавалися впливу миш’яку з колодязної води чи їжі, виявили 100% підвищення метанарсонової кислоти в сечі, яке асоціювалося з 8,3% зростання концентрації лептину в пуповинній крові (95% ДІ 1,0-18,6).

Застосування препарату під час вигодовування:

Миш’як не накопичується у молоці після перорального введення  вівцям та козам.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Не було знайдено змін в гістології репродуктивних органів самок та самців щурів або мишей  після впливу на них метанарсонової кислоти через дієту протягом 2 років при дозі 1300 ppm (щури) та 400 ppm (миші).

Рівень вагітності та фертильність самців знижувались в батьківському поколінні та в поколінні F1 у щурів, які піддавалися впливу дози до 76 мг/кг/день протягом 14 тижнів до спарювання та протягом спарювання, періоду вагітності та лактації, хоча показники сперми самців, які піддавалися впливу протягом 14 тижнів з такою самою дозою не були зміненими.

Пониження еструсу спостерігалось у самок собак, які піддавалися впливу дози 35 мг/кг/день протягом одного року.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 15.10.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 17.10.2018 р.


Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка сайту УТІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...

Всього статей

1442

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information
Help Me!