Інформація
      
Мистецтво
      
Навчання
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

МОНОМЕТИЛАРСОНОВА КИСЛОТА

Група/призначення: хімічний елемент.
Альтернативні назви/синоніми:

Метанарсонова кислота, метиларсонова кислота.

Діюча речовина: монометиларсонова кислота.
Рекомендації при вагітності: уникати впливу.
Рекомендації при лактації: уникати впливу.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Метанарсонова кислота належить до неорганічного миш’яку. Органічні миш’якові олії, очевидно є менш токсичними ніж неорганічні. Метанарсонова кислота є п’ятивалентною органічною миш’яковою сполукою, яка використовуються як гербіциди.

У повідомленні 1986 року, працівники, які використовували спрей з метиларсоновою кислотою, мали концентрацію миш’яку в крові в межах 0,0 до 0,2 мг/л.

Периферійна нейропатія, анемія та лейкопенія спостерігалися після впливу цієї сполуки та інших миш’якових олій. Метиларсонова кислота зустрічається як детоксикаційний продукт неорганічних миш’якових олій у багатьох видів, включаючи людину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Хронічне пероральне застосування метанарсонової кислоти у овець та кіз відобразилося у повільній акумуляції миш’яку, що тривало більше 3 тижнів та у швидкому виведенні миш’яку з організму тварин після припинення введення. Застосування диметиларсинової кислоти, аналогічної органічної миш’якової олії, у хом’яків дало схожі знахідки.

Застосування неорганічного миш’яку вагітним мишам відобразилося в певному трансфері органічно метильованих метаболітів до плода. Однак, диметиларсинова кислота (більше ніж метанарсонова  кислота) була переважним метаболітом, що відновлювався з концептусу.

Метанарсонова кислота проходила через плаценту в морських свиней.

Неорганічний миш’як є тератогенним серед ряду видів, коли його вводять парантерально високими дозами. Потенційний токсичний вплив на розвиток органічних миш’якових олій є менш зрозумілим.

Дослідження серед хом’яків не показало тератогенності після лікування вагітних тварин метанарсоновою кислотою дозою до 100 або 1000 мг/кг.

Порушення зростання плода зустрічалося в асоціації з високими рівнями дозування при лікуванні, але цей ефект пояснювався помітною материнською токсичністю на фоні такого лікування.

Дослідження щодо токсичного впливу на розвиток щурів та кролів, яке проводилось у 1980 роках відповідно до законодавства, та було опубліковане у 2006 році, показало, що пероральне застосування метанарсонової кислоти в максимальних дозах 500 мг/кг/день у щурів та 12 мг/кг/день у кролів було токсичним для матерів та плода. Не виявлено залежного від лікування токсичного впливу на розвиток при нижчих дозах, навіть при наявності мінімальної материнської токсичності у щурів при дозі 100 мг/кг/день. Спираючись на ці дані, дослідники підсумували, що при релевантному рівні впливу, метанарсонова кислота навряд чи представляє ризик для вагітних жінок та їхніх дітей.

В дослідженні 2012 року до вагітних мишей застосували метиларсонову кислоту через питну воду кількістю 12,5 або 25 ppm (частин на мільйон, parts per million) на 8-18 дні вагітності та оцінювали розвиток пухлин у нащадків до 2 років життя. Внутрішньоутробне лікування не мало впливу на рівень виживання або вагу плода. Випадки розвитку пухлин зростали у потомства чоловічої та жіночої статі подібно до тих, які виникали від гестаційного впливу неорганічного миш’яку.

Інформація щодо впливу на плід:

В когортному дослідженні 56 пар мати-новонароджена дитина в  Нью-Гемпширі, які піддавалися впливу миш’яку з колодязної води чи їжі, виявили 100% підвищення метанарсонової кислоти в сечі, яке асоціювалося з 8,3% зростання концентрації лептину в пуповинній крові (95% ДІ 1,0-18,6).

Застосування препарату під час вигодовування:

Миш’як не накопичується у молоці після перорального введення  вівцям та козам.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Не було знайдено змін в гістології репродуктивних органів самок та самців щурів або мишей  після впливу на них метанарсонової кислоти через дієту протягом 2 років при дозі 1300 ppm (щури) та 400 ppm (миші).

Рівень вагітності та фертильність самців знижувались в батьківському поколінні та в поколінні F1 у щурів, які піддавалися впливу дози до 76 мг/кг/день протягом 14 тижнів до спарювання та протягом спарювання, періоду вагітності та лактації, хоча показники сперми самців, які піддавалися впливу протягом 14 тижнів з такою самою дозою не були зміненими.

Пониження еструсу спостерігалось у самок собак, які піддавалися впливу дози 35 мг/кг/день протягом одного року.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 15.10.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 17.10.2018 р.



Будь-ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Опитування
Хто Ви?
Лікар
Середній медпрацівник
Студент (інтерн)
Вагітна жінка
Родичі вагітної жінки
Зацікавлена особа
Інше


Подивитись результати

Опитування
Ваша оцінка сайту УТІС:
Відмінно
Добре
Задовільно
Погано


Подивитись результати

Опитування
Для чого потрібна інформація?
Для роботи
Для навчання
Для лікування
Для догляду за хворим
З цікавості
Інше


Подивитись результати

Опитування
Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?
Повернусь і буду рекомендувати знайомим
Повернусь, бо потрібна інформація
Зайшов на сайт випадково
Не повернусь, бо не цікаво


Подивитись результати