ІБАНДРОНАТ

Група/призначення:

Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток; бісфосфонати. Бісфосфонати – це група медичних засобів, які зменшують прогресуючу втрату кісткової маси, застосовуються для лікування остеопорозу та інших подібних станів, а також при хворобі Гоше. Інші препарати цього фармакологічного класу: золедронова кислота, алендронат, етідронат, памідронат, ризедронат, тилудронат.

Призначається для лікування та попередження остеопорозу в постменопаузі. Препарат не метаболізується. Після пероральної або внутрішньовенної дози елімінація є кількаетапною. Зі зниженням концентрації в плазмі до 10% від пікового рівня за 3 або 8 годин, відповідно. Початкове зменшення концентрації в плазмі виникає через нирковий кліренс та розподіл в кістках. Після дози 150 мг термінальний період напіввиведення становить 37-157 годин.

Альтернативні назви / синоніми:

Ібандронова кислота, бонвіва.

Діюча речовина: ібандронат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування ібандронату при вагітності у людини відсутній. В одного виду тварин препарат викликав затримку розвитку при дозі ≥10 від максимальної рекомендованої для людини, при цих дозах також спостерігали материнську смертність. Досвід застосування у людини при вагітності відсутній, досвід з іншими бісфосфонатами дуже обмежений, що не дозволяє належно з’ясувати ризик для ембріону/плода. Кількість препарату, яка утримується в кістках та вивільняється знову до системного кровотоку, прямо залежить від дози та тривалості лікування. Оскільки ібандронат, ймовірно, проникає через плаценту, лікування матері перед вагітністю може призвести до тривалого впливу на ембріон/плід невідомої кількості препарату. Більше того, дані від експериментальних тварин припускають, що кістки плода в більшій мірі поглинають бісфосфонати, ніж в матері. Використання ібандронату у жінок, які можуть завагітніти або в період вагітності не рекомендується. Існує теоретичний ризик для плода (скелетні та інші аномалії), який в даний час не можна оцінити. Однак, виходячи з даних від експериментальних тварин та обмеженого досвіду використання у людини, випадковий вплив не представляє великого ризику для ембріону/плода, але новонароджених слід моніторувати на предмет гіпокальціємії протягом кількох днів після народження.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Внутрішньовенне введення щурам в період органогенезу дози, яка в 47 разів перевищувала рекомендовану для людини внутрішньовенну дозу 3 мг кожні 3 місяці, виходячи з AUC*Б призводило до підвищення частоти обструкції нирково-сечових шляхів. Пероральні дози на рівні ≥30 разів від максимальної рекомендованої добової дози для людини 2,5 мг або ≥9 раз від рекомендованої дози, яка приймається 1 раз на місяць – 150 мг– також призводили до підвищення частоти цієї мальформації. В інших дослідженнях внутрішньовенна доза в період вагітності, яка у 5 разів перевищувала рекомендовану внутрішньовенну для людини, асоціювалась зі зниженням ваги тіла та ростом дитинчат. При пероральному введенні самкам щурів 45-кратної добової дози або 13-кратної місячної, рекомендованих для людини, за 14 днів до спарювання та протягом лактації відзначали порушення нервово-м’язового розвитку щуренят. Однак, материнську смертність спостерігали з дозами, які в 2 рази перевищували внутрішньовенну у людини (≥2), в 3 рази добову (≥3) та в 1 раз (≥1) місячну одноразову.

У кролів внутрішньовенне введення в період органогенезу 19-кратної рекомендованої дози 3 мг кожні 3 місяці, виходячи з площі поверхні тіла, асоціювалось з материнською смертністю, зниженням набирання ваги матерями, підвищенням рівня резорбції, зменшенням ваги плодів. Пероральні дози ≥8 разів від рекомендованої добової 2,5 мг або ≥4 рази від рекомендованої одноразової місячної 150 мг, обидві виходячи з площі поверхні тіла,  спричиняли материнську смерть.

Ібандронат не був карциногенним при довготривалих дослідженнях (104 тижні) у самців та самок щурів, у самців та самок мишей (78 тижнів). Однак, при 90-денному дослідженні виявили залежне від дози підвищення частоти субкапсулярної аденоми/карциноми у самок мишей.

Препарат не був мутагенним або кластогенним в ряді досліджень. Фертильність порушувалась і в самців, і в самок щурів на фоні високих внутрішньовенних доз – ≥40 та 117-кратних рекомендованій для людини, відповідно, введених за 2-4 тижні перед паруванням. Фертильність також була порушеною у самок щурів при дії пероральних доз, які в 45 разів та в 13 разів перевищували добову та одноразову місячну, відповідно.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Невідомо, чи ібандронат проникає через плаценту в людини, але молекулярна вага, відсутність метаболізму, подовжений період напіввиведення припускають такий трансфер.

Рев’ю 2008 року описало 51 випадок впливу наступних бісфосфонатів до або під час вагітності: алендронат (N=32), памідронат (N=11), етідронат (N=5), ризедронат (N=2), золедронова кислота (N=1). Автори дійшли висновку, що, хоча, ці препарати можуть вплинути на формування та розвиток кісток плода, до цього часу про такі наслідки не повідомлялось.

Огляд 2014 року зазначив, що можливі несприятливі наслідки, асоційовані з бісфосфонатами в період вагітності можуть включати невелике зниження гестаційного віку,  ваги новонароджених та транзиторні неонатальні електролітні порушення, але не спостерігались довготривалі наслідки для здоров’я у немовлят з таким впливом. Автори рекомендують моніторинг на предмет неонатальної гіпокальціемії та асоційованих нервово-м’язових та кардіальних симптомів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання ібандронату в період лактації. Молекулярна вага, відсутність метаболізму, подовжений період напіввиведення припускають екскрецію препарату до грудного молока. Хоча пероральна біодоступність ібандронату в немовлят невідома, в дорослих вона дуже низька, біля 1%. Більше того, препарат зв’язується з кальцієм і не може абсорбуватися з молока. Тому препарат, ймовірно, є сумісним з грудним вигодовуванням.

Деякі клініцисти застерігають та рекомендують моніторувати рівень кальцію в сироватці новонароджених протягом перших 2 місяців після пологів у випадку лікування матері бісфосфонатами.

 Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 09.12.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.12.2018 р.