ГЕРПЕТИЧНА ІНФЕКЦІЯ ТА ВАГІТНІСТЬ

Простий герпес (Herpes simplex) або бульбашковий лишай. Це хронічна рецидивуюча антропонозна інфекція, викликана герпесвірусами людини 1 та 2 типів (ГВЛ-1 та ГВЛ-2,  (віруси простого герпесу типу 1 і типу 2 (ВПГ-1 та ВПГ-2). Інфекція залучає слизові (губи) та статеві органи.

Згідно МКХ-10 розрізняють наступні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу [herpes simplex]: герпетична екзема; герпетичний везикульозний дерматит; герпетичний гінгівостоматит та фаринготонзиліт; герпетичний менінгіт та енцефаліт; герпетична хвороба очей; дисемінована герпетична хвороба; інші форми герпетичної інфекції, включаючи гепатит та панарицій; неуточнені форми герпетичних інфекцій. Також виділяють «Аногенітальну герпетичну вірусну інфекцію [herpes simplex]»: герпетичні інфекції статевих органів й сечостатевого тракту; герпетичні інфекції періанальних ділянок шкіри й прямої кишки; аногенітальна герпетична інфекція не уточнена.

Синоніми:

Простий герпес та вагітність.

Герпетична інфекція під час вагітності (короткий висновок):

Вірус простого герпесу може вплинути на дитину, яка народжується через інфіковані родові шляхи. Також описана трансплацентарна трансмісія.

У людини обидва типи вірусу  (1 та 2) проявляють однакову активність. Однак, вірус 1 типу частіше викликає ураження ротової порожнини, а 2 типу – генітальні органи. Латентна інфекція, викликана вірусом 2 типу виникає у 20-40% всіх жінок.

Інформація щодо впливу на плід:

Внутрішньоутробне інфікування.

Повідомляється, що простий герпес призводить до внутрішньоутробного інфікування до пологів з можливими  наслідками: впливом на життєздатність плода, розвитком водянки плода, передчасними пологами, ураженням шкіри та аномаліями центральної нервової системи.

Однак, одна група дослідників, повідомляючи про 3 випадки можливої внутрішньоутробної герпетичної інфекції в першій половині вагітності та огляд літератури, дійшли висновку про недостатність даних для підтвердження первинного інфікування герпевірусом в період вагітності як показу для медичного аборту.

Одне рев’ю характеризує як клінічно подібні (такі, що не можна відрізнити) вроджені вади розвитку при герпетичній та цитомегаловірусній інфекціях.

В групі 45 жінок, які перенесли 1 або 2 спонтанні аборти, виявили високу частоту латентної герпетичної інфекції вірусом 2 типу. Запропонований можливий причинний зв’язок між герпевірусом та спонтанними абортами не був доведений при цьому дослідженні.

Угорське дослідження випадок-контроль проекту нагляду за вродженими вадами (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities) не виявило зв’язку між повідомленнями матерів про герпетичні висипання на губах (herpes labialis)  при вагітності та підвищеним ризиком дефектів нервової трубки у плодів.

Дослідження американського проекту попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) у 2013 році припустило можливе зростання ризику гастрошизису, асоційованому  як з вживанням антипіретичних препаратів на ранніх термінах вагітності, так і з генітальним герпесом, для лікування якого ці препарати призначалися.

Неонатальна інфекція.

Серйозна герпетична інфекція новонароджених виникає в асоціації з материнською герпетичною інфекцією родових шляхів та прилеглих областей. Ряд протоколів були змінені для контролю герпесу при вагітності, включно з частим обстеженням вагітних перед пологами та ліберальне призначення кесаревого розтину як спроби мінімізувати неонатальний ризик. Однак, часте вірусологічне обстеження перед пологами не дозволяє прогнозувати наявність або відсутність вірусовиділення на момент пологів. Відсутність користі та висока вартість обстеження  призвело до рекомендацій відмовитись від нього.

Серйозне неонатальне захворювання може асоціюватися тільки з початковим інфікуванням матері. Це випливає з факту захисного ефекту материнських антитіл, асоційованих з рекурентною герпетичною інфекцією.

Вважається, що інфікування з сероконверсією*, завершеною до пологів, не впливає на результати вагітностей. Деякі клініцисти рекомендують проводити кесаревий розтин жінкам як з рекурентною інфекцією, так і з першим епізодом генітального герпесу при вагітності.  Інші рекомендують кесаревий розтин тільки тим жінкам, в яких при вагітності вперше проявився генітальний герпес. Ризик неонатальної інфекції після вагінальних пологів з первинним інфікуванням при вагітності становить 33-50%, тоді як при рецидивуючому герпесі – 3% та менше.

Вважається, що пасивна передача материнських антитіл до вірусу герпесу 2 типу (але не 1 типу) зменшує подальшу передачу інфекції немовляті. У 16 жінок без виявлених антитіл до вірусу 2 типу рівень передачі до немовляти становив 31% (5 з 16 немовлят); серед жінок з антитілами до вірусу 1 типу та субклінічним першим епізодом інфекції, викликаної вірусом 2 типу частота неонатальної герпетичної інфекції також становила 31% (4 з 13 немовлят). Це дослідження виявило підвищений ризик неонатальної інфекції, асоційованої з накладанням електродів на шкіру голови немовлят, мами яких виділяють вірус з шийки матки. Група дослідників повідомляє про вищий рівень титрів антитіл до герпевірусу в пуповинній крові дітей, які народились у вагінальних пологах і припустила, що трансфер антитіл через плаценту може залежати від способу проведення пологів.

Доступні повідомлення про внутрішньоутробне інфікування, зокрема в асоціації з первинною материнською інфекцією.   Спостерігали за вагітностями 29 жінок з першим епізодом генітального герпесу при вагітності. 14 з цих жінок мали герпетичну інфекцію раніше, але не з генітальною локалізацією,  жодна з цих вагітностей не була ускладнена. З 15 жінок з первинним інфікуванням у 6 спостерігали ускладнення, включаючи передчасні пологи, затримку розвитку плода, неонатальну герпетичну інфекцію.

Інше повідомлення описує 13 немовлят з проявами внутрішньоутробної герпетичної інфекції, включно з ураженням шкіри та рубцюванням,  хоріоретинітом, мікроцефалією, гідраненцефалією та мікрофтальмією. Тільки в 5 матерів був попередній анамнез генітального герпесу, що продемонструвало можливість вірусу досягати/вражати плід   без явних ознак інфікування у матері.

Одне дослідження продемонструвало важкість розпізнавання первинної інфекції та випадків рекурентної інфекції, яка до того не проявлялася, а симптоми з’явилися тільки при вагітності. Як і інші випадки рекурентної інфекції, при цьому дослідженні ймовірність асоціації з перинатальним ураженням була низькою.

Рекомендовано призначення противірусних препаратів для лікування первинної герпетичної інфекції в період вагітності (див. статті Ацикловір та Валацикловір). Невелике дослідження повідомляє, що лікування матері антивірусними препаратами не завжди попереджає неонатальну герпетичну інфекцію, яка проявляється  нетиповими клінічними симптомами та резистентністю до медикаментів.

Проспективне дослідження 1991 року із залученням 15923 асимптоматичних жінок в Сіетлі, Вашингтон, виявило вірусовиділення вірусу типу 1 у 51 жінки (0,32%) та типу 2 у 5 жінок (0,03%).

Постнатальні порушення.

Ретроспективне дослідження сироватки матерів 27 дорослих з шизофренією та іншими психічними захворюваннями виявило підвищений рівень антитіл до вірусу простого герпесу 2 типу та інших імуноглобулінів.

Дослідження випадок-контроль спільного перинатального проекту (Collaborative Perinatal Project) аналізувало зразки материнської сироватки, зібрані наприкінці вагітності. Виявлено, що індивіди, в чиїх матерів були серологічні докази герпетичної інфекції, спричиненої вірусом 2 типу, мали значно підвищений ризик розвитку психічних захворювань в дорослому віці (співвідношення шансів 1,6; 95% CI 1,1-2,3).

Данські дослідники порівнювали анамнез щодо інфекції у 602 пацієнтів з шизофренією та в контрольній групі. Виявлено, що підвищений рівень IgG до вірусу 2 типу у матерів асоціювався з ризиком шизофренії (співвідношення шансів 1,56; 95% CI 1,17-2,07, p=0.002). Корекція на анамнез батьків щодо психічних розладів незначно зменшила ризик  (1,43; 95% CI 1,06-1,92, p=0.02). Ці вчені також досліджували можливі генетичні фактори, які можуть відігравати роль в розвитку шизофренії. У  2011 році ця ж група вчених повідомила про аналіз зразків крові при 127 народженнях. При цьому не було виявлено асоціації між наявністю антитіл до вірусу герпесу та ризиком розвитку біполярного розладу.

При одному дослідженні припустили, що виявлення будь-якого герпевірусу в зразках крові новонароджених, зібраних за програмою неонатального скринінгу, може асоціюватися з гіпертензією, індукованою вагітністю (співвідношення шансів 5,70, 95% CI 1,85-17,57).  При дослідженні з охопленням 60 жінок та їхніх дітей не виявлено істотної асоціації між наявністю у матерів антитіл до вірусу простого герпесу типу 2 та ризиком шизофренії.

Синдром Дауна.

Культивовані клітини, інфіковані вірусом простого герпесу інколи демонструють хромосомні аномалії. Ці аберації можуть бути пов’язаними як з ендогенними лізосомальними ферментами, так і з ферментами, які кодуються вірусною ДНК.  Обстеження матерів дітей з синдромом Дауна виявило вищі титри антитіл до вірусу герпесу 2 типу в порівнянні з матерями здорових дітей. Автори зазначають, що ці знахідки не є достатніми для підтримки причинної ролі герпетичної інфекції у виникненні синдрому Дауна.

Герпетична інфекція під час вигодовування:

Декілька повідомлень припускають трансмісію вірусу від матері до дитини при ураженні шкіри грудної залози при грудному вигодовуванні. Також немовлята з герпетичним гінгівостоматитом можуть в рідкісних випадках передати вірус матері при пошкодженні сосків.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 18.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.04.2016 р.