ГЛІМЕПІРИД

Група/призначення:  

Антидіабетичні препарати. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Покази до застосування: інсулінонезалежний цукровий діабет II типу, якщо рівень цукру в крові не можна адекватно підтримувати лише дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла.

Альтернативні назви / синоніми: амарил.

Діюча речовина: глімепірид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані у тварин передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані, отримані в експериментах на тваринах малоймовірно, що глімепірид підвищує ризик вроджених вад розвитку. При вагітності для лікування діабету перевагу краще надавати інсуліну.

Препаратом вибору для лікування цукрового діабету при вагітності є інсулін, якщо дієти та фізичних вправ не достатньо для контролю материнської гіперглікемії, оскільки інсулін не проникає через плаценту до плоду, тому очікується, що терапія сама по собі не впливатиме несприятливо на плід. Ретельно призначений інсулін при гестаційному діабеті краще контролює рівень глюкози в матері, попереджаючи виникнення ускладнень у плоду та матері внаслідок цукрового діабету. Тобто, якщо пероральні протидіабетичні препарати використовуються при вагітності, слід розглядати питання про заміну терапії на інсулін для зменшення ймовірності пролонгованої гіпоглікемії у новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати до клінічних  досліджень, вказані в інструкції до препарату не показують зростання вроджених вад розвитку при лікуванні щурів та кролів в період вагітності високими дозами глімепіриду. В обох цих видів тварин спостерігали зростання частоти загибелі плодів, що пов’язують з материнською гіпоглікемією. Опубліковані дані наукових досліджень повідомляють таку ж інформацію, однак, також спостерігалось і зростання частоти вроджених вад розвитку, які могли бути спричинені гіпоглікемією. Ці вади включали анофтальмію  у щурів та вади очей, скелету, передньої черевної стінки у кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В одній з публікацій повідомляється про 33-річну жінку з надмірною вагою,  метаболічним синдромом, діабетом ІІ типу, яка приймала орлістат (для лікування ожиріння), раміприл (гіпотензивний препарат), глімепірид, симвастатин (для лікування гіперхолестеринемії та триглицеридемії) та ще 3 препарати протягом перших 8-ми тижнів ще не діагностованої вагітності. З 8-го тижня вагітності жінка приймала тільки метилдопу та інсулін. У терміні 38-ми тижнів вагітності народилася здорова дівчинка.

Невідомо, чи вживання глімепіриду для підтримання нормального рівня цукру в крові вагітної асоціюється з фетотоксичністю. Однак, для уникнення неонатальної гіпоглікемії і через вищу ефективність в терапії цукрового діабету, при вагітності слід рекомендувати інсулін.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але виходячи з молекулярної ваги це є очікуваним.

Якщо препарат приймається безпосередньо перед пологами, у новонародженого може виникнути гіпоглікемія.

Американська колегія акушерів та гінекологів рекомендує призначати інсулін для лікування діабету І та ІІ типів при вагітності, а також гестаційного діабету, у випадку не ефективності дієтотерапії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи препарат потрапляє в грудне молоко людини, проте в інструкції до препарату вказується, що у щурів значна концентрація глімепіриду  виявлялася у молоці. Вважається, що порушення розвитку скелету, а саме: вкорочення, потовщення, викривлення плечової кістки, яке проявляється в постнатальному періоді, викликано гіпоглікемією внаслідок вживання глімепіриду.

Для уникнення неонатальної гіпоглікемії в період лактації краще змінити глімепірид на інсулін.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.06.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2015 р.