КАНДЕСАРТАН

Група/призначення:

Антагоністи рецепторів ангіотензину.  

Альтернативні назви / синоніми:

Кандесартану цилекситил, касарк, айра-сановель, атаканд, кандесар, хізарт-8.

Діюча речовина: кандесартан.

Рекомендації при вагітності:

Дані застосування у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигіпертензивний механізм дії кандесартану та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту дуже подібний. Тобто, кандесартан селективно блокує зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1-рецепторами, в той час як інгібітори АТФ попереджають утворення ангіотензину ІІ. Тому використання цього препарату в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенності та важкої токсичності у плодів і новонароджених, аналогічну тій, що спостерігається при дії інгібіторів АТФ (див. каптоприл та еналаприл). Токсичний вплив на плід включає анурію, олігогідрамніон, гіпокальварію (гіпоплазія кісток черепа), затримку внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, персистуючу артеріальну протоку.Також можливі мертвонародження та загибель новонароджених. Асоційований з анурією олігогідрамніон може призводити до контрактури суглобів, краніофаціальної деформації, гіпоплазії легень у плода. Важкі анурія та гіпотензія, резистентні до більшості пресорних препаратів та збільшення об’єму, можуть виникати у немовлят внаслідок пренатального впливу кандесартану цилекситилу. Необхідно проводити ретельний моніторинг функції нирок та кров’яного тиску новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились з кандесартаном цилексетилом у мишей, щурів, кролів з використанням пероральних доз приблизно у 1,38, 2,8 та 1,7 разів вищих за рекомендовану для людини 32 мг, виходячи з площі поверхні тіла, відповідно. У потомства щурів з впливом препарату на пізніх термінах вагітності та в період лактації спостерігали зниження виживання плодів та підвищення частоти гідронефрозу, в той час як у вагітних мишей з таким впливом не відзначали токсичності у матерів та несприятливих ефектів у плодів. У вагітних кролів відзначали материнську токсичність (зменшення ваги та загибель), але у потомства особин, які вижили не виявляли несприятливих ефектів у плодів (виживання, вага, порушення розвитку). У самок та самців щурів не виявлено впливу на фертильність чи репродуктивну поведінку при пероральних дозах у 83 рази вищих від максимально рекомендованих для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи кандесартан проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага проліків* – кандесартану цилексетилу – припускає такий трансфер.

Повідомлення 2001 року описує використання кандесартану протягом вагітності в дозі 7 мг/день з приводу помірної гіпертензії. Перед пологами кількість навколоплідних вод була зменшена. У новонародженої дівчинки відзначали лівобічний параліч обличчя, парез сплетіння, анурію. При ультразвуковому дослідженні нирки були гіперехогенними із слабкою кортико-медулярною диференціацією. Продукція сечі розпочалась на 5 день життя, а сонографічне зображення нирок нормалізувалось наступного місяця. На 8 місяці життя немовля розвивалось нормально, залишився парез обличя та сплетіння.

Повідомляється про 41-річну жінку, ліковану кандесартаном протягом 32 тижнів вагітності. Через виникнення ангідрамніону викликали пологи з народженням хлопчика вагою 1120 грам (0,4 перцентиль) з відхиленнями. В нього спостерігали неправильну осифікацію кальварії, контрактури суглобів, помірну гіпоспадію, стопу-качалку, збільшену абдомінальну ліву нирку, відсутність правої нирки. В дитини розвинулась некурабельна гіпотензія, яка не відповідала на гідратацію і вона залишалась ануричною до смерті.

Повідомлення 2003 року наводить результати 42 вагітностей з впливом антагоністів рецепторів ангіотензину. Результати 37 вагітностей (1 двійня) з впливом в І триместрі були наступними: 3 спонтанні аборти (препарати не відомі); 4 медичні аборти (1 з приводу екзенцефалії; кандесартан до 4 3/7 тижня, карбімазол (препарат для зменшення продукції гормонів щитоподібної залози при її гіперактивності), гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), ожиріння у матері);  1 мертвонароджена дитина (без аномалій; валсартан (антагоніст ангіотензину ІІ) до 4 тижня, паління, інші антигіпертензивні препарати); 1 мала аномалія (крипторхізм, препарат невідомий); 28 здорових новонароджених. Зареєстровано 1 велику вроджену ваду (розщілина піднебіння, персистуюча артеріальна протока, помірна коарктація аорти, затримка розвитку; валсартан до 13 тижня, гідрохлортіазид, метопролол (кардіоселективний бета-блокатор), паління). В 5 випадках препарати приймались на пізніх термінах з наступними результатами (1 або більше з перерахованого): олігогідрамніон/агідрамніон, анурія, гіпоплазія кісток черепа, контрактури кінцівок, гіпоплазія легенів, загибель в неонатальному віці.

Стаття 2005 року аналізувала механізм фетальної токсичності, індукованої антагоністами рецепторів ангіотензину. Ця токсичність, яку спостерігали в 15 повідомлених випадках, була подібною до тієї, що притаманна впливу інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. Первинним ефектом є пригнічення ренін-ангіотензинової системи плода, що призводить до порушення перфузії у плода та дисфункції нирок.

Повідомлення 2010 року описує результат непланованої вагітності з впливом аспірину (75 мг/день), метопрололу (25 мг/день), кандесартану (4 мг/день) протягом перших 22 тижнів. На цьому терміні ультразвукове дослідження виявило набряк нирок плода та маловіддя, в зв’язку з чим відмінили кандесартан. Через 5 тижнів відзначили нормальну кількість навколо плодових вод та візуалізацію сечового міхура плода, але нирки залишались збільшеними. На 31 тижні народився хлопчик вагою 2200 грам з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів. В перший день життя функція нирок була в межах норми. Однак, на 1 та 2 тижнях ультразвукове дослідження нирок продемонструвало збільшення чашечок, малі кісти, підвищену ехогенність паренхіми. На 6 тижні життя спостерігали повну сонографічну нормалізацію нирок. У віці 6 місяців аналіз сечі був нормальним. У немовляти спостерігали систолічний шум внаслідок персистуючої артеріальної протоки. Виходячи з експериментальних даних було висловлено стурбованість відносно дисфункції нирок та гіпертензії в дорослому віці.

Аналіз 20 вагітностей з маловіддям внаслідок впливу блокаторів рецепторів ангіотензину продемонстрував несприятливі кінцеві результати щодо функції нирок новонароджених, навіть у випадку відміни терапії. З 20 вагітностей 10 дітей народились живими, 8 перервано, 2 плоди завмерли. Маловіддя зникло в 4 випадках народження живих дітей. Тільки в однієї дитини функція нирок була нормальною у віці 2 років. Жінки приймали наступні препарати: кандесартан (N=6), олмесартан (N=2), валсартан (N=10), лозартан (N=2).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання кандесартану цилекситилу при грудному вигодовуванні у людини. Препарат проникає до молока у щурів. Молекулярна вага активного препарату припускає його проникнення до грудного молока у людини. Вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомий. Однак, Американська академія педіатрії класифікує інгібітори ангіотензиперетворюючого ферменту – споріднену групу препаратів – як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 22.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2017 р.