Назва англійською мовою: Guanfacine.

Група/призначення:

Антигіпертензивні засоби. Альфа-адреноміметики центральної дії.

Альтернативні назви / синоніми: 

Естулік, tenex, інтунів.

Інтунів як альфа2агоніст використовують в комплексі лікування РДУГ (розлад дефіциту уваги з гіперактивністю).

Діюча речовина: гуанфацин.

Рекомендації при вагітності: 

Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Досвід застосування гуанфацину у вагітних обмежений, в той же час не отримано інформації про токсичний вплив на розвиток ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Відсутня інформація про репродуктивну дисфункцію або несприятливі наслідки для плодів у щурів та кролів, яким вводили дози, що у 70 та 20 разів відповідно перевищували максимальну рекомендовану для людини. На фоні доз, 200 та 100 кратних максимальній рекомендованій для людини відповідно, у цих тварин спостерігали підвищення рівня загибелі плодів на фоні токсичного впливу на організм матері.

Довготривалі дослідження у мишей і щурів не продемонстрували карциногенності.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики: період напіввиведення становить 17 годин, рівень зв’язування з білками плазми становить приблизно 70%.

Гуанфацин проникає через плаценту у тварин. Щодо людини, то цей процес не вивчений. Молекулярна вага препарату припускає такий трансфер.

Виробнику відомо про два не зареєстровані випадки впливу в період вагітності, які закінчились народженням здорових дітей. Третя пацієнтка – учасниця клінічного дослідження по гіпертензії завагітніла в період лікування, яке припинили на 8 тижні, народилась здорова дитина.

Гуанфацин не схвалений для лікування прееклампсії, але одне дослідження повідомляє про такий досвід. Німецьке повідомлення 1980 року описало використання гуанфацину для лікування гіпертензії, вторинної до прееклампсії у 30 жінок. Гестаційний вік жінок не вказано. Лікування призначали у терміні 16-68 днів в дозах від 1-го до 4 мг/день (середня доза приблизно 2 мг/день). Середній систолічний тиск (лежаче/стояче положення) перед лікуванням становив приблизно 160/164 мм рт.ст., а перед пологами 139/139 мм рт. ст. Середній діастолічний тиск (лежаче/стояче /положення) становив 105/106 та 88/92 мм р. ст. відповідно. В ході даного дослідження не було виявлено істотних змін частоти серцевих скорочень плодів. 6 новонароджених мали затримку росту, ймовірно, вторинну до гіпертензії матері. В жодного з немовлят не виявлено пов’язаних з препаратом несприятливих наслідків, всі розвивались нормально.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання гуанфацину в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока.

Гуанфацин знижує концентрацію пролактину в сироватці в деяких пацієнтів і тому, теоретично, може пригнічувати секрецію грудного молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Guanfacine Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
5. Guanfacine Hydrochloride. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
6. Guanfacine. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
7. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”.

Адаптовано 17.04.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.04.2024 р.

Назва англійською мовою: Griseofulvin.

Група/призначення: протигрибкові препарати для системного застосування. Гризеофульвін є антибіотиком, що продукується пліснявим грибком Penicillinum nigricans.

Покази: мікози шкіри, волосся, нігтів.

 Альтернативні назви / синоніми: фульвін, фульвіцин, гризовин, грифульвін.

Діюча речовина: гризеофульвін.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний принаймні в І триместрі.

Рекомендації при лактації:  не сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Дані від експериментальних тварин припускають ризик для ембріону/плода, але досвід застосування у людини занадто обмежений для оцінки наслідків такого впливу. Виробник вважає препарат протипоказаним в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Гризеофульвін продемонстрував ембріотоксичність та тератогенність у вагітних мишей, щурів, котів, собак. Хронічне пероральне введення мишам призводило до розвитку пухлин печінки та щитоподібної залози. Щурам щоденно вводили дози 1250-1500 мг/кг, які у 60-75 разів перевищують рекомендовану дозу для людини) від 6 до 15 днів вагітності, що призводило до дефектів хвоста та періодично до екзенцефалії.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики препарату: період напіввиведення коливається в межах 9-24 годин. Молекулярна вага припускає плацентарний трансфер протягом вагітності.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 34 новонароджені з впливом гризеофульвіну в І триместрі  (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього діагностовано 1 (2,9%) велику вроджену ваду при 1 очікуваній. В цьому проекті специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (серцево-судинної системи, полідактилії, розщілини хребта, орофаціальних розщілин, редукційних вад кінцівок, гіпоспадії), з яких не виявлено жодної. Цих даних замало для виведення висновків щодо впливу препарату.

Виходячи з даних дослідження в групі 22 жінок було припущено наявність взаємодії між гризеофульвіном та оральними контрацептивами: транзиторні міжменструальні кровотечі у 15 жінок, аменорея у 5, небажана вагітність у 2 жінок.

Доступний звіт від FDA про два випадки зрощених близнюків серед понад 20000 вроджених вад з відомим впливом медикаментів у І триместрі. Перший  випадок: двійня жіночої статі, зрощена на рівні голови і грудної клітини (craniothoracopagus syncephalus); другий випадок: дицефальні близнюки чоловічої статі, з’єднані в грудній та поперековій частинах з семикамерним серцем. В обох випадках матері приймали гризеофульвін на ранніх термінах вагітності. З точки зору ембріонального розвитку вплив, який порушив поділ мав відбутися до 20-го дня після овуляції. В обох цих випадках жінки приймали тільки один препарат з тих, що наглядаються FDA, а саме гризеофульвін. Частота зрощених близнюків становить 1 випадок на 50000 народжень, а торакопагів – 1 випадок на 250000. Тому автори дійшли висновку про асоціацію з гризеофульвіном. Дослідники від FDA проаналізували дані 55736 народжень в одній географічній популяції за період між 1980 і 1983 роками щодо впливу гризеофульвіну в І триместрі. Серед цих випадків гризеофульвін в І триместрі приймало 37 жінок, 2 з яких народили дітей з вродженими вадами: вроджена вада серця та невідомий дефект відповідно. Частота 5,4% (2 з 37) приблизно відповідала показнику всієї,  групи. В групі 4264 жінок зі спонтанним абортом або загрозою аборту 7 отримали рецепт на гризеофульвін за три місяці до вагітності, що склало відносний ризик 2,5 (95% ДІ 1,01-6,1).

Дослідники ще двох країн також переглянули дані відповідних реєстрів вроджених вад. В угорському реєстрі виявили 39 випадків зрощених близнюків серед 100000 випадків вроджених вад за період 1970-1986 років (гризеофульвін зареєстрований в Угорщині у 1970 році). Жодна з жінок не приймала гризеофульвін. Частота зрощених близнюків в Угорщині становить 1 випадок на 60000 народжень. Також було повідомлено дані моніторингової системи за принципом випадок-контроль за період 1980-1984 років: 6786 випадків вроджених вад, 2 з них з впливом гризеофульвіну: 1) вроджена вада серця (вплив у ІІ і ІІІ триместрах); 2) пілоростеноз (вплив на першому місяці вагітності). Зареєстровано три випадки прийому гризеофульвіну в пізньому ІІ та ІІІ триместрах серед 10962 вагітних контрольної групи. Інший аналіз надано Міжнародною палатою з моніторингу і дослідження вроджених вад розвитку (International Clearinghouse for Birth Defects Monitoring Systems): не виявлено впливу гризеофульвіну в 47 випадках зрощених близнюків серед 3000000 народжень. Таким чином жодний з аналізів не підтвердив повідомлення FDA про асоціацію гризеофульвіну зі зрощеними близнюками.

Огляд 2003 року дійшов висновку про заборону прийому гризеофульвіну в період вагітності через високий ризик тератогенності та доступність безпечніших альтернатив.

На противагу цьому популяційне дослідження випадок-контроль 2004 року не виявило тератогенного ризику від перорального лікування гризеофульвіном в період вагітності.  Дослідження аналізувало дані угорського наглядового дослідження випадок-контроль вроджених вад за період 1980-1996 років (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Anomalies) та угорського реєстру вроджених вад за період 1970-2002 (Hungarian Congenital Abnormalities Registry). Контрольну групу склали 38151 вагітна жінка, яка народила здорових дітей, а основну – 22843 жінки, які мали плодів або дітей з вродженими вадами. Гризеофульвін використовували 7 жінок (0,03%) основної групи та 24 (0,06%) контрольної. Не виявлено тератогенності гризеофульвіну, також не зафіксовано впливу цього препарату у 55 випадках зрощених близнюків.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання гризеофульвіну в період лактації у людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Griseofulvin – Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
5. Griseofulvin. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.

Адаптовано 12.04.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.04.2024 р.

Назва англійською мовою: Glucarpidase.

Група/призначення: антидот, інактивує метотрексат.

Глюкарпідаза — це карбоксипептидаза, отримана за допомогою технології рекомбінантної ДНК. Фермент є гомодимерним білком, який перетворює метотрексат на його неактивні метаболіти. Він показаний для лікування токсичних концентрацій метотрексату в плазмі (>1 мкмоль/л) у пацієнтів із уповільненим кліренсом метотрексату внаслідок порушення функції нирок.

Альтернативні назви / синоніми: вораксаз.

Діюча речовина: глюкарпідаза.

Рекомендації при вагітності: 

Відсутні дані про використання у людини, призначається з метотрексатом, тому слід керуватись інформацією про метотрексат, який протипоказаний вагітним.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини, призначається з метотрексатом, тому слід керуватись інформацією про метотрексат, який протипоказаний в період лактації.

Примітка: у дітей було продемонстровано безпечність та ефективність глюкарпідази, призначеної за показами.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутня інформація про використання глюкарпідази в період вагітності в людини та експериментальних тварин. Подібні повідомлення є малоймовірними через специфічні покази препарату. Метотрексат протипоказаний вагітним і навіть в період планування вагітності, оскільки він є доведеним тератогеном для людини. У випадку застосування метотрексату вагітною користь від глюкарпідази перевищує ймовірний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження в експериментальних тварин не проводились. Також не проводилось досліджень карциногенності, мутагенності та впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики: метаболізм та рівень зв’язування з білками плазми не відомі. Період напіввиведення становить 9 годин.

Невідомо, чи глюкарпідаза проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага препарату припускає, що плацентарний трансфер не відбуватиметься принаймні на ранніх термінах вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування глюкарпідази в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає, що препарат може проникати до молозива, а екскреції до зрілого молока не відбуватиметься. В той же час, виходячи з показів до призначення, не очікується повідомлень про застосування в період грудного вигодовування, оскільки метотрексат протипоказаний в цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Glucarpidase Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Glucarpidase: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
4. Voraxaze – glucarpidase injection, powder, for solution. Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.

Адаптовано 01.04.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2024 р.

Назва англійською мовою: Glasdegib.

Група/призначення: протипухлинні препарати, інгібітори сигнального шляху  Hedgehog.

Покази: гострий мієлоїдний лейкоз. Призначається в комбінації з низькими дозами цитарабіну.

Альтернативні назви / синоніми: даурісімо.

Діюча речовина: гласдегіб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутні повідомлення про використання гласдегібу в період вагітності у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів та кролів при використанні в період органогенезу доз, нижчих від рекомендованих для людини, спостерігали ембріотоксичність, фетотоксичність і тератогенність. Досліджень карциногенності не проводилось. Препарат не продемонстрував мутагенності чи кластогенності, але призводив до несприятливих тестикулярних ефектів у самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Характеристики препарату: середній період напіввиведення становить 17 годин, рівень зв’язування з білками плазми – 91%. Невідомо, чи гласдегіб проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи гласдугіб проникає до грудного молока. Молекулярна вага припускає таку екскрецію.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Гласдегіб може несприятливо впливати на фертильність чоловіків, тому рекомендовано проконсультуватись щодо збереження фертильності перед початком лікування. В період лікування чоловікам не здавати зразки сперми (донація) та крові.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Glasdegib Uses, Side Effects & Warnings Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Glasdegib: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
4. Glasdegib – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 15.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.03.2024 р.

Назва англійською мовою: Givosiran.

Група/призначення: метаболічні препарати.

Механізм дії гівосірану – РНК-інтерференція (процес пригнічення експресії гена після його транскрипції за допомогою малих молекул РНК).

Альтернативні назви / синоніми: гівлаарі.

Діюча речовина: гівосіран.

Рекомендації при вагітності: 

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутність досвіду використання у вагітних жінок не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вагітним щурам підшкірно вводили дози до 30 мг/кг на 7-й, 13-й і 19-й дні вагітності та 6-й, 12-й і 18-й постнатальні дні без ознак токсичного впливу на материнський організм та несприятливого впливу на ембріон/плід. Проте на фоні дози, яка у 9 разів перевищувала рекомендовану для людини, спостерігали скелетні варіації (незавершену осифікацію лобка) та материнську токсичність  у випадку призначення в період органогенезу (6-17 гестаційні дні). У кролів ознаки токсичного впливу на материнський організм помітили при введенні в період органогенезу (7-19 дні вагітності) всіх підшкірних доз.

Досліджень карциногенності не проводилось, численні проекти вивчення мутагенності продемонстрували негативні результати. У самців і самок щурів не виявляли негативного впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Гівосіран призначається підшкірно щомісяця. Рівень зв’язування з білками плазми становить 90%. Період напіввиведення препарату та його активних метаболітів складає приблизно 6 годин.

Невідомо, чи гівосіран та/або його активні метаболіти проникають через плаценту у людини, молекулярна вага і рівень зв’язування з білками плазми свідчать про обмеженість такого трансферу принаймні в першій половині вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання гівосірану в період лактації у людини. Молекулярна вага та рівень зв’язування з білками плазми свідчать про обмеженість екскреції, якщо вона взагалі відбувається. Найчастішими побічними ефектами у дорослих були місцеві реакції та нудота.

 Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Givosiran (Givlaari) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Givosiran: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. EU/3/16/1731 – orphan designation for treatment of acute hepatic porphyria. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів “European Medicines Agency”.

Адаптовано 15.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.03.2024 р.

Назва англійською мовою: Ginseng.

Група/призначення: рослина.

Альтернативні назви / синоніми: 

Різні види женьшеню (інформація нижче).

Діюча речовина: женьшень (гінзенозиди).

Рекомендації при вагітності: 

Уникати через відсутність інформації про безпечність.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Женьшень – це популярна рослина, яка здавна використовується у всьому світі. Репродуктивні наслідки впливу цієї рослини на вагітних тварин, за винятком одного випадку, не вивчались. Так само тільки одне невелике дослідження вивчало вплив женьшеню в період вагітності у людини. Як і з більшістю рослинних препаратів контроль якості виробництва комерційних продуктів є недостатнім або відсутнім і, ймовірно, неправильне маркування цих продуктів є поширеним явищем. Відомо, що женьшень діє на багато систем організму. Залежно від продукту, дози та тривалості використання це може викликати клінічно значущі побічні реакції у невагітних пацієнтів. При застосуванні женьшеню повідомлялось про гіпертензію та гіпоглікемію. Такі ефекти можуть ускладнити вагітність гіпертонічними розладами або діабетом. Проте, враховуючи використання цієї рослини з давніх часів малоймовірно, щоб не було відзначено виражених тератогенних наслідків або токсичного впливу на репродукцію. В той же час менш виражені наслідки, такі як структурна та поведінкова тератогенність, індукція абортів, неплідність могли залишитись поза увагою. Це потребує додаткових досліджень для визначення ризику або, навпаки, безпечності женьшеню.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів проводились з екстрактом (G115) женьшеню східного

(P. ginseng). Двом поколінням щурів – самцям і самкам – до харчування додавали такий екстракт в дозах 1,5; 5 та 15 мг/кг/день і порівнювали з контрольною групою тварин. Не було виявлено різниці між групами наступних показників: вага тіла, споживання їжі, дані гематологічних та біохімічних обстежень. Також не виявили різниці при проведенні офтальмологічних, загальних, гістопатологічних, патанатомічних досліджень. Щурам, яким вводили гексавалентний хром для попередження негативних наслідків, додавали женьшень. Група тварин, що отримувала хром та женьшень, продемонструвала значно кращі результати вагітностей, ніж ті щури, які отримували хром без женьшеню (збільшення набирання ваги матерями, меша частота пре- та постімплантаційних втрат, резорбцій і мертвонароджень, нижчий рівень вісцеральних і скелетних аномалій). У щурів досліджували вплив американського женьшеню на копулятивну функцію самців при використанні доз на рівні 10-100 мг/кг/день протягом 28 днів і відзначили істотну стимуляцію поведінки. При порівнянні з контрольною групою тварин не виявлено впливу на показники  лютеїнізуючого гормону і тестостерону в плазмі або на статеві органи, але у тварин, які отримували женьшень істотно знижувався рівень пролактину в плазмі.

Інформація щодо впливу на плід:

Женьшень використовується в медицині понад 2000 років. Найціннішою частиною рослини є корінь, оскільки він містить фармакологічно активні речовини гінзенозиди. Відомі фармакологічні впливи женьшеню є наступними: адаптогенна дія, дія на ЦНС, серцево-судинну систему, ендокринну систему, ергогенний, протипухлинний та імуномодулюючий ефекти. Рослина доступна у вигляді свіжих або висушених коренів, екстрактів, розчинів, таблеток, газованих напоїв, чаю, жувальної гумки, сигарет і цукерок.

Комерційно доступні продукти з вмістом женьшеню – це харчові ароматизатори та рослинні препарати медичні. Основні фармакологічно активні компоненти женьшеню – це група стероїдних сполук, пов’язаних з цукрами, які називаються сапонінами (гінзенозидами). Відомо щонайменше про 13 основних сапонінів та багато другорядних компонентів (леткі масла, β-елемін, стерини, ацетилени, полісахариди, крохмаль, флавоноїди, пептиди, різні вітаміни B-комплексу, мінерали, ферменти та холін). Ксантини (наприклад, кофеїн, теофілін і теобромін), що виробляються рослиною, також можуть бути присутніми в різних концентраціях і можуть сприяти фармакологічній дії продукту. Фактична кількість гінзенозидів у комерційних препаратах коливається в широких межах. Ця різниця частково відображає поганий контроль якості, але також може залежати від виду, віку кореня, місця розташування, сезону збору врожаю та методу зберігання. Крім того, продукти, що продаються як женьшень, насправді можуть не містити гінзенозидів. Наприклад, інші рослинні види, які не містять гінзенозидів, також називають «женьшенем», такі як сибірський женьшень (Eleutherococcus senticosus; активними компонентами є елеутерозиди) і бразильський женьшень (Pfaffia paniculata). Крім того, китайська лоза (Periploca sepium), трава, яка містить серцеві глікозиди, але не містить гінзенозидів, є звичайною заміною сибірського женьшеню.

Три короткі повідомлення інформували про естрогено-подібний ефект та вагінальну кровотечу у трьох жінок в період менопаузи, які приймали женьшень.  Також повідомляється про 30-річну жінку, яка приймала рослинний препарат, нібито чистий сибірський женьшень (1300 мг/день, двічі на день, це доза, яка вдвічі перевищувала рекомендовану виробником) протягом вагітності та перших двох місяців грудного вигодовування. На пізніх термінах вагітності неодноразово виникали передчасні скорочення матки. Жінка зауважила збільшення росту та густини волосся на голові, обличчі та лобку.  У доношеного хлопчика вагою 3,3 кг було густе чорне волосся в області лобка та на всьому лобі, а також набряклі червоні соски. Через 2 тижні після пологів мати зупинила грудне вигодовування за порадою лікаря, оскільки не хотіла припиняти прийом трави. У віці 7,5 тижнів вага (5,8 кг) і ріст (60,6 см) немовляти перевищували 97-й процентиль, а через два тижні почало випадати волосся на лобку і лобі. Не було ознак адреногенітального синдрому, оскільки сироваткові концентрації 17-гідроксипрогестерону, тестостерону та кортизолу були в межах норми. Дослідники відзначили, що женьшень підвищує рівень тестостерону у самців щурів і ріст яєчок у кроликів і може значно підвищити рівні кортикотропіну та кортикостероїдів. Тому вони дійшли висновку, що продукт, який приймала ця жінка, міг спричинити гірсутизм у матері та немовляти та надмірне збільшення ваги дитини.

У 1991 році порівнювали результати 88 азійських жінок, які використовували женьшень в період вагітності та 88 жінок контрольної групи. Не було виявлено статистично значущих відмінностей у способі пологів, вазі при народженні, низькій вазі при народженні (<2500 г), передчасних пологах (<37 тижнів), низьких балах за шкалою Апгар (<7), а також показників мертвонародження та неонатальної смерті. Щодо ускладнень вагітності: не виявлено відмінностей у частоті гестаційного діабету, допологової або післяпологової кровотечі, але значно більше жінок контрольної групи мали прееклампсію (1 проти 8; р <0,02). Виявлено вроджені вади у 6 дітей з 116 вагітностей, при яких застосовувався женьшень в І триместрі, оцінка окремих вад не виявила підвищення в порівнянні з контрольною групою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про застосування женьшеню в період лактації у людини. Занепокоєння викликає хімічний склад комерційних продуктів, включно з ситуацією з плутаниною китайських назв рослин та відсутністю специфічних компонентів женьшеню, а натомість присутність інших не вивчених речовин.

Женьшень впливає на багато систем організму і потенційно може чинити несприятливий вплив на немовля на грудному вигодовуванні у випадку екскреції до грудного молока гінзенозидів. Проте клінічно значимий вплив є малоймовірним, оскільки ця рослина з давніх часів широко використовується. В той же час менш виражені наслідки могли бути пропущеними.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У тварин.

Американський женьшень 10, 50 або 100 мг/кг посилює копулятивну поведінку у самців щурів, концентрації пролактину в плазмі знижувались, а концентрації тестостерону та лютеїнізуючого гормону не змінювались. У мишей сапоніни женьшеню в дозах 25, 50 або 100 мг/кг зменшували вираженість копулятивного розладу, спричиненого тривалим індивідуальним утриманням.. У самців щурів харчування з вмістом до 5% женьшеню, призводило до підвищення концентрації тестостерону в крові та зменшення ваги простати. Годування щурів протягом 60 днів стандартизованим екстрактом женьшеню G115 у дозі 100 мг/кг маси тіла зупиняло сперматогенез і зменшувало кількість і розмір клітин Лейдига. Кишковий метаболіт-1 женьшеню (GIM-1), бактеріальний метаболіт женьшеню у людей, пом’якшували індуковану доксорубіцином тестикулярну токсичність у мишей. Самці мишей отримували 50 мг GIM-I перорально протягом 4 тижнів, а протягом останніх трьох тижнів внутрішньоочеревинно вводили доксорубіцин або фізіологічний розчин в дозі 3 мг/кг. GIM-1 частково захищав яєчко від морфологічних ефектів доксорубіцину (вакуолізація сім’яних канальців і втрата статевих клітин). GIM-1 не впливав на низьку щільність сперми в придатку яєчка. GIM-1 сам по собі не впливав на яєчка або придатки. У щурів введення женьшеню 1000 мг/кг/день протягом 8 тижнів підвищувало концентрацію та рухливість сперми. У мишей, які отримували циклофосфамід для спричинення олігоастенозооспермії, лікування американським женьшенем підвищувало рівень тестостерону, ФСГ, пролактину та якості сперми загалом.

У чоловіків.

Порівняння 46 чоловіків з олігоспермією та 20 з контрольної групи дійшло висновку, що екстракт американського женьшеню, який використовувався в дозі 4 г/день протягом трьох місяців збільшував кількість та рухливість сперматозоїдів в обох групах. Концентрації загального тестостерону, вільного тестостерону, дигідротестостерону, фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів зросли порівняно з вихідним рівнем в обох групах, концентрація пролактину знижувалась. Дослідження in vitro сперми чоловіків із низькою рухливістю сперматозоїдів виявило, що додавання екстракту Panax notoginseng (китайського женьшеню) у концентрації 1,0 та 2,0 мг/мл покращує рухливість сперматозоїдів і прогресування. Корейський червоний женьшень 900 мг тричі на день протягом восьми тижнів призвів до значно вищих середніх балів за Міжнародним індексом еректильної дисфункції (International Index of Erectile Dysfunction). Лікування протягом 3 місяців корейським червоним женьшенем в дозі 1800 мг/день покращило лібідо, ригідність, припухлість і зменшило ранню детумесценцію краще, ніж тразодон в дозі 25 мг/день або плацебо у 90 чоловіків з еректильною дисфункцією. Концентрації тестостерону та пролактину не змінились порівняно з вихідним рівнем. Женьшень не перевершив плацебо в лікуванні безплідних чоловіків після варикоцелектомії.  Використання екстракту ягід женьшеню, який містить гінзенозиди, протягом 8 тижнів покращило еректильну функцію та зменшило передчасну еякуляцію в рандомізованому дослідженні.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Ginseng Uses, Benefits & Dosage – Herbal Database. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Panax Ginseng: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Ginseng – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
6. Public Notification: Ginseng Power-X contains hidden drug ingredients. Інформація Федерального агентства США з контролю за ліками (Food and Drug Administration, FDA).

Адаптовано 13.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.03.2024 р.

Назва англійською мовою: Ginkgo biloba.

Група/призначення: рослина.

Альтернативні назви / синоніми: Гінкго, maidenhair tree.

Діюча речовина: гінкго білоба.

Препарати з діючою речовиною гінкго білоба/до складу яких входить гінкго білоба: бодрекс, гілоба, гінкгокапс, глаувіт, ретиновіт, танакан, вобілон.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – з обережністю.

Рекомендації при лактації:  протипоказано.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутня інформація про використання гінкго білоба в період вагітності у людини.

Не виявлено мутагенності у дослідженнях у тварин та зі сперматозоїдами людини, також не спостерігали тератогенності в одного виду тварин, проте інформація щодо досліджень в експериментальних тварин дуже обмежена. Крім того, гінкго білоба містить велику кількість хімічних речовин, жодна з яких не проходила репродуктивного тестування. Проте, враховуючи використання цієї рослини з давніх часів малоймовірно, що не було би зазначено виражених тератогенних наслідків або токсичного впливу на репродукцію. В той же час менш виражені наслідки, такі як структурна та поведінкова тератогенність, індукція абортів, неплідність могли залишитись поза увагою. Це потребує додаткових досліджень для визначення ризику або, навпаки, безпечності гінкго білоба.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у тварин без виявлення мутагенності або тератогенності. Вагітні щури отримували перорально 1600 мг/кг/день гінкго білоба без ознак тератогенності. У випадку лікування вагітних щурів дозою 7 мг/кг/день спостерігали затримку росту плодів. У мишей не відзначали формування мальформацій.

Інформація щодо впливу на плід:

Лікувальними частинами гінкго є свіже та висушене листя, а також насіння, відокремлене від їх м’ясистого зовнішнього шару, найчастіше використовується екстракт листя гінкго. Не у всіх країнах дозволені комерційні препарати гінкго (в США – ні) для перорального та внутрішньовенного введення для симптоматичного полегшення органічного мозкового синдрому (organic brain syndrome/церебральна недостатність, тривога і стрес, порушення пам’яті, головний біль і деменції), при переміжній кульгавості, порушенні кровообігу, астмі, а також запамороченні та шумі у вухах судинного походження. Насіння гінкго (також комерційно не доступне у США, до прикладу) використовується перорально у різних якостях (протикашльовий і відхаркувальний засіб, як допомога для травлення, для запобігання пияцтву, при астмі та бронхіті, а також при захворюваннях сечостатевої системи). Місцево застосовується при корості та виразках шкіри. В Японії та Китаї споживають смажене насіння без м’якоті.

Вміст активних речовин в листках гінкго значно коливається в залежності від сезону.

Сезонні фактори, місце та спосіб збору врожаю, можуть призвести до відхилення концентрацій активних речовин до 300%. Екстракт листя гінкго готується за допомогою процесу екстракції ацетон-вода та подальших етапів очищення без додавання концентратів чи окремих інгредієнтів. В екстракті було ідентифіковано низку хімічних компонентів (відсотки відповідають стандартам Німецької комісії): 22–27 % флавонових глікозидів (флавоноїди, що складаються з монозидів, біозидів і триозидів кверцетину, кемпферолу, ізорамнетинів і 3′-O -метилміристицини); 5%–7% терпенових лактонів (терпеноїдів) (2,8%–3,4% гінкголідів A, B, C і M [трилактонових дитерпенів], 2,6%–3,2% білобаліду [трилактонового сесквітерпену]);  <5 ppm ((parts per million; частин на мільйон) гінкголевих кислот. Також в листях до обробки знайдено інші хімічні компоненти, такі як   6-гідроксікінуренова кислота, біофлавоноїди (димерні біофлавони: аментофлавон, білобетин, гінкгетин, ізогінкетин, 5-метоксибілобетин, сціадопітизин) (близько 40 різних), терпеновий лактон (гінкголід J), стероїди (ситостерин, стигмастерин), поліпреноли, органічні кислоти (шикімова, ванільна, аскорбінова, р-кумарова), похідні бензойної кислоти, вуглеводи, вуглеводні з прямим ланцюгом, спирт, кетони, і 2-гексенол. Це детально описано в референсі 1993 року. Насіння містить 38% карбогідратів, 4% протеїну, <2% жиру, хімічні речовини: алкалоїди (гінкготоксин), амінокислоти, ціаногенетичні глікозиди та довголанцюгові феноли (наприклад, анакардова кислота, білобол та карданол).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання гінкго білоба в період лактації. Згідно з одним джерелом протипоказів до такого застосування немає, на думку інших це є забороненим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня надійна інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Ginkgo Biloba Uses, Benefits & Dosage – Herbal Database. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
5. Ginkgo – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 11.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.03.2024 р.

Назва англійською мовою: Gilteritinib.

Група/призначення:

Aнтинеопластичний препарат, інгібітор тирозинкінази.

Альтернативні назви / синоніми: ксоспата.

Діюча речовина: гілтеретиніб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):                    

Відсутні повідомлення про застосування гілтеритинібу в період вагітності у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення щурам гілтеритинібу в період органогенезу призводило до ембріо/фетальної летальності, пригнічення росту плодів, тератогенності  на фоні впливу на материнський організм значно нижчому за отримуваний у людини.

Досліджень карциногенності не проводилось. Препарат не продемонстрував мутагенності і кластогенності, але отримано позитивний результат щодо індукції мікроядер в клітинах кісткового мозку мишей. У собак таке лікування спричиняло дегенерацію та некроз статевих клітин в яєчках та некроз окремих клітин епітелію придатка яєчок.

Інформація щодо впливу на плід:

Гілтеритиніб призначають дорослим пацієнтам з рецидивом або рефрактерним гострим мієлоїдним лейкозом. З трьох метаболітів жоден не перевищував 10% поріг впливу. Гілтеритиніб зв’язується з білками плазми на рівні 94%, середній період напіввиведення становить 113 годин.

Невідомо, чи гілтеритиніб проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такого трансферу не припускає принаймні в першій половині вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи гілтеритиніб проникає до грудного молока людини. Його молекулярна вага таку екскрецію припускає. Вважається, що навіть якщо невелика кількість препарату проникне до грудного молока, вона перетравиться в шлунково-кишковому тракті новонародженого і абсорбується.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Gilteritinib Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Gilteritinib: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Gilteritinib – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
6. Gilenya – Summary of Product Characteristics. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів“European Medicines Agency”.

Адаптовано 27.02.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.02.2024 р.

Назва англійською мовою: Garlic.

Група/призначення: рослина.

Альтернативні назви / синоніми: часник городній.

Діюча речовина: 

ALLIUM sativum L. (сімейство Alliaceae). Це багаторічна цибулина, яка використовується як харчовий ароматизатор. У набагато більших дозах з давніх часів часник застосовувався в лікувальних цілях. Лікувальними частинами часнику є ціла свіжа цибулина, висушена цибулина та олія.

Часнику притаманні антибактеріальна, протигрибкова, ліпідознижувальна властивості, а також пригнічення агрегації тромбоцитів. Ця рослина може подовжити час кровотечі та згортання крові і посилити фібринолітичну активність.

Основним компонентом часника є вода, суха частка переважно це фруктоза, сполуки сірки, білок, клітковина, вільні амінокислоти. Також часник містить сапоніни, фосфор, калій, цинк, селен, вітамін А, вітамін С, кальцій, магній, натрій, залізо, марганець, вітаміни групи В. Основними хімічними складовими часнику є алліїни (алкілцистеїнсульфоксиди), зокрема безбарвна амінокислота без запаху алліїн (S-аліл-1-цистеїнсульфоксид). Ця амінокислота, яка не має фармакологічної активності, конвертується ферментом аліназою (вивільняється при розрізанні або роздавлюванні цибулини) до аліцину (діаліл-дисульфід-моно-S-оксид, також відомий як діалілтіосульфінат, відповідальний за гострий характерний запах часнику), сірковмісну летку олію. Надалі нестабільний аліцин зазнає перетворень до двох основних продуктів, діалілдисульфіду (переважна сполука у видиханні часником) і діалілтрисульфіду, а також кількох другорядних продуктів, циклоалліїну, вінілдитіїнів, аджоену (4,5,9, тритіадодека-1,6, 11-трієн 9-оксид) і метилалілтрисульфід. В залежності від способу приготування комерційні продукти з вмістом часника сильно відрізняються за вмістом аліцину, особливо олійні. В деяких випадках не було виявлено аліцину у складі продукту. Дослідження 1992 року оцінювало 18 препаратів часнику з приблизно 70 комерційно доступних в Німеччині. Було виявлено, що тільки у 5 з них у складі був присутній аліцин у кількості, еквівалентній 4 грамам свіжого часнику, що є середньодобовою ефективною дозою. Інші 13 продуктів визнали «дорогим плацебо» – через відсутність фармакологічної активності.

Рекомендації при вагітності: 

Сумісний в середній добовій дозі.

Рекомендації при лактації:  

Сумісний в середній добовій дозі.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Вважається, що споживання часнику в якості харчового ароматизатора є безпечним при вагітності. Часник використовується з давніх часів, і це є настільки поширеним, що будь-який ризик для ембріона/плода є сумнівним. Деякі компоненти часнику проникають через плаценту до плода, про що свідчить виявлення запаху часнику в амніотичній рідині та диханні новонародженого. Не повідомляється про споживання вагітними препаратів з високим вмістом часнику. Оскільки стандартизація за вмістом часнику відсутня, будь-яке дослідження, яке хоче оцінити вплив препаратів мусить провести їхній хімічний аналіз. Повна відсутність інформації про результати вагітностей у тварин  та людини після використання високих доз часника не дозволяє оцінити ризик для ембріону/плода.

Одне джерело вважає, що використання часнику у великій кількості в період вагітності протипоказане через потенційний ризик індукції менструації або скорочення матки.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В одному дослідженні щурам вводили сік корейського часнику, щоб визначити, чи захистить він від ембріотоксичності, спричиненої хлоридом метилртуті, який вводили матерям. Аналіз соку корейського часника продемонстрував, що він містить кілька типів вільних амінокислот, в тому числі (в дужках кількість амінокислот) нейтральні (N=7), сірковмісні (N=3), кислі (N=2), основні (N=2), імінокислоти (N=1), ароматичні кислоти (N=3) – загальним вмістом приблизно 55 мг/мл. Вагітним щурам вводили 20 мг хлориду метилртуті на 7-й день гестації, а надалі або 0,5 або 1,0 грам/кг соку корейського часнику або фізрозчину. Четверта група щурів не отримувала соку часнику і ртуті. Сік корейського часнику продемонстрував залежну від дози ефективність у попередженні або зменшенні токсичності органічної ртуті з точки зору збільшення маси тіла матері і плода, підвищення рівня виживання плодів, зниження рівня ртуті в органах і крові матерів і плодів. Дослідники дійшли висновку, що вплив соку корейського часнику найбільш ймовірно обумовлений тіольними групами, виявленими в кількох амінокислотах, які призвели до хелатування ртуті, що і стало захистом основних ферментативних систем матері та плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Деякі хімічні компоненти часника ймовірно проникають через плаценту у тварин та людини. У плодів овець смакова сенсорна система розвивається між 50 та 100 днями після запліднення. Для того, щоб визначити, чи часник проникає через плаценту в овець їм вводили 6 мл єгипетської часникової олії за допомогою гаважа на приблизно 110-й день вагітності. 16 експертів зі здатністю визначати розбавлений у воді часник з’ясовували присутність запаху в алантоїсній та амніотичній рідинах, крові плодів і матерів. Зразки відбирали на 0, 50, 100 і 150 хвилинах після введення дози матері. Кожний експерт аналізував два зразки – від лікованої і не лікованої вівці. Запах часнику виявили в амніотичній рідині на 100 і 150 хвилинах, а в алантоїсній рідині, крові плоду і матері – на 50, 100, 150 хвилинах. Один дослідник повідомив про запах часника у видиху новонароджених дітей.

Дослідження 1995 року використало сенсорну панель 13 експертів для аналізу парних зразків амніотичної рідини 10 жінок. За 48 хвилин до процедури амніоцентезу в ІІ триместрі 5 жінок отримали капсули з вмістом натуральної олії часника, а 5 жінок – плацебо з вмістом лактози. Запах часнику виявили у 4 з 5 жінок які випили капсули часникової олії. Це дослідження продемонструвало плацентарний трансфер компонентів часника. Хоча не було виявлено специфічних компонентів часнику в амніотичній рідині, запах свідчить про те, що це були аліцин і принаймні один з продуктів його деградації, оскільки саме вони є відповідальними за специфічний запах рослини.

Два короткі повідомлення з Лондона інформують про те, що часник може бути корисним у попередженні прееклампсії та внутрішньоутробної затримки росту. Дослідження in vitro проводилось з додаванням зростаючих концентрацій екстракту часника до гомогенату ворсинок плаценти людини, щоб показати залежне від дози збільшення активності синтази оксиду азоту (фенмент, який виробляє оксид азоту). Оскільки як кальцій-залежна, так і кальцій-незалежна активності синтази оксиду азоту знижуються при прееклампсії та ЗВУР, дослідники припустили, що часник може бути корисним при цих захворюваннях судин. В другому дослідженні також з використанням плаценти людини було продемонстровано, що як екстракт часнику, так і оброблений хлорною кислотою екстракт часнику (без аліцину) мають активність інгібітора циклооксигенази, подібну до аспірину.

Системний огляд не виявив доказів попередження прееклампсії вживанням часнику. У 2013 році проспективне когортне дослідження оцінювало результати вагітностей з вживанням часнику. Проводилось опитування жінок щодо харчових звичок та використання добавок протягом 4-5 місяців вагітності. Вживання часнику в будь-якій кількості, низький рівень споживання (<0.4 грам/день), високий рівень споживання (>0.4 грам/день) асоціювались зі зниженням ризику передчасних пологів. Використання часнику знижувало ризик передчасних пологів, ранніх і пізніх. Також часник знижував ризик передчасного розриву мембран.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вживання часнику в період грудного вигодовування може надати специфічного запаху грудному молоку. Клінічне значення випадкового запаху здається пов’язаним лише з часом, протягом якого немовля буде прикладено до грудей, і цей ефект зникне, якщо мати часто споживає часник.

Деякі складові часнику проникають до грудного молока. Дослідження 1994 року у мишей в період лактації оцінювало вплив часнику на ферменти, що метаболізують ксенобіотики у дитинчат мишей. Самки мишей в період лактації на 14-й або 21-й день після пологів отримували 200 або 400 мг/кг подрібненого свіжого часнику, розведеного у 0,1 мл води. Було виявлено істотні зміни ферментів печінки у матерів та дитинчат, проте клінічна значимість цих знахідок не відома.

Повідомляється про 8 жінок, які годували 3-4-місячних дітей виключно грудним молоком в дослідженні 1991 року з вивчення впливу часнику на запах грудного молока та поведінку немовлят. Жодна з жінок регулярно до того не вживала часник, споживання інших сірковмісних продуктів обмежили до та протягом періоду дослідження. Крім вигодовування відбирали зразки грудного молока щогодини протягом 4 годин. Жінки отримували або плацебо, або часник (1,5 грам екстракту часнику в капсулах). 11 експертів визначали запах часнику в парних зразках – виявлено пік на 2-й годині. Також виявилось, що немовлята на грудному вигодовуванні відчувають запах часнику, бо якщо мама прийняла капсулу з екстрактом, то немовлята прикладались до грудей на довший час і смоктали більше.  Подальше дослідження підтвердило, що немовлята прикладувались до грудей надовше, ніж зазвичай, коли їхні матері починали приймати часник, але цей ефект зникав при продовженні прийому часнику.

Клінічне значення таких знахідок невідоме. Огляд  впливу різних ароматизаторів у молоці дійшов висновку про те, що наразі невідомо, чи впливають такі ароматизатори, як часник на наступний розвиток харчових звичок або готовність прийняти нову їжу після закінчення грудного вигодовування або пізніше протягом життя.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Існують суперечливі повідомлення про вплив часнику на сперматогенез. Алітрид in vitro викликав іммобілізацію сперматозоїдів у тварин і людини. Невідомо, чи це стосується чоловіків, які споживають велику кількість часнику. У щурів додавання з їжею порошку часнику (0,8 грам/100 грам у дієті з високим вмістом білка протягом 28 днів) призводило до підвищення рівня тестостерону в яєчках та екскрецію 17-кетостероїдів із сечею. Діалілсульфід, який міститься в екстракті часнику, у випадку введення щурам під наркозом призводив до  підвищення концентрації лютеїнізуючого гормону в плазмі. У щурів, які отримували дієту з вмістом до 30% сирого часнику протягом 30 днів не виявлено впливу на активність альфа-глюкозидази у придатках яєчкок або щільність сперматозоїдів, але спостерігали збільшення кількості порожніх сім’яних канальців у сім’яниках щурів, які отримували 10%, 15% або 30% часнику. Лікування часником призводило до зниження концентрації тестостерону в сироватці та яєчках. У щурів, яких годували 20% сирим часником протягом 2-4 місяців виявили зниження концентрації тестостерону та підвищення концентрації лютеїнізуючого гормону в сироватці крові. Також повідомляється про апоптоз клітин Сертолі, зародкових клітин, інтерстиціальних клітин Лейдига, міоїдних клітин. В іншому дослідженні у щурів тваринам призначали 7,5% часнику у водному або спиртовому осаді протягом 48 днів, що призводило до зниження концентрації тестостерону в сироватці з апоптичною загибеллю зародкових клітин. Щури, які отримували до 15% часнику в раціоні протягом одного місяця продемонстрували зниження концентрації тестостерону та порушення сперматогенезу. Водні екстракти часнику пригнічують вилуплення яєць комарів, проте клінічне значення такого явища не відоме.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Garlic Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Garlic – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 20.02.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.02.2024 р.